Навпаки, ООН офіційно задокументувала воєнні злочини у Бучі в численних публічних звітах Управління Верховного комісара з прав людини (УВКПЛ), підтвердивши факти позасудових страт супутниковими знімками та судово-медичними експертизами. Посилання на «анонімні розмови в коридорах» використовуються для дискредитації офіційних висновків міжнародної комісії, які залишаються незмінними та відкритими для громадськості.

Представниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що в ООН не обговорюють трагедію в Бучі «через її провокаційний і недостовірний характер». Захарова також наголосила, що їм не надали списків загиблих і жодних інших доказів того, що трагедія дійсно трапилася. У своїх заявах представниця МЗС посилається на «неофіційні розмови представників ООН».

Скриншот – tass.ru 

Насправді ООН не тільки не «мовчить» про Бучу, а й регулярно публікує детальні звіти, що підтверджують ці та інші військові злочини, які вчиняє армія РФ. Посилання на «кулуарні розмови» — це класичний прийом позбавленої будь-яких доказів пропаганди.

Вже 4 квітня 2022 року в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини заявили, що повідомлення з Бучі викликають «серйозні й тривожні питання щодо можливих воєнних злочинів» і закликали до незалежного й ефективного розслідування. Верховний комісар Мішель Бачелет вимагала ексгумації та ідентифікації тіл, встановлення причин смерті та збереження всіх доказів, наголосивши на необхідності правди, справедливості та відповідальності.

Аргументи про «постановку» спростовує масив незалежних розслідувань: правозахисні звіти, супутникові знімки, OSINT аналіз та свідчення очевидців, які підтверджують, що вбивства цивільних сталися під час російської окупації міста.

Так, у доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) від грудня 2022 року детально задокументовано вбивства українців у Бучі, включаючи позасудові страти. Списки загиблих у Бучі не є «секретом ООН»: вони перебувають у розпорядженні українських правоохоронних органів та опубліковані у багатьох незалежних розслідуваннях. Журналісти (наприклад, The New York Times, Reuters) і правозахисники (Human Rights Watch) провели власну верифікацію загиблих, зіставивши імена, фото та обставини смерті.

Крім ООН ті HRW, події у Бучі розслідували й аналізували Bellingcat та інші міжнародні журналістські й дослідницькі команди, які показали неспроможність тверджень МЗС РФ про те, що «жоден місцевий житель не постраждав від насильства» під час російської окупації.

Показово і те, що в документах представництва РФ в ООН, в яких Росія вимагала передати їй персональні дані жертв і матеріали слідства, Офіс юридичних питань ООН прямо вказує: запити РФ стосувалися даних, зібраних OHCHR «у зв’язку з розслідуванням вбивств» у Бучі, й розкриття цієї інформації порушило б зобов’язання конфіденційності й могло зашкодити операціям ООН, а не тому, що в ООН вважають Бучу «провокацією».

Таким чином, розслідування подій у Бучі не «замовчується»: на етапі встановлення фактів масових вбивств воно завершене і продовжується на етапі встановлення конкретних виконавців для притягнення їх до відповідальності у міжнародних судах.

Раніше StopFake спростовував фейк про те, що ООН нібито відмовилась розслідувати трагедію в Бучі і що Київ нібито досі не надав імена загиблих і не передав докази.

Джерело