У суботу, 28 лютого, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона, що в с. Старуня, відбулися традиційні молитовні чування. Очолив їх Єпископ-помічник Стрийської єпархії Владика Богдан Манишин, який вже вдруге прибув до родинного села блаженного Симеона Лукача. Тисячі прочан з різних куточків Прикарпаття зібралися у Старуні з єдиним наміром – просити в Господа миру для нашої землі. Молитва у храмах Старуні, глибокі духовні роздуми та моління за заступництвом блаженного священномученика Симеона стали серцем чергових молитовних чувань.

Паломники, покладаючи надію в Божі руки, приїжджають сюди, щоби побути з Господом у тиші, роздумах і Святих Тайнах. Приходять до Спасителя зі своїми тривогами й болями, щоби в Його присутності віднайти внутрішню силу і мир.

Розпочалися моління у парафіяльному храмі святих апостолів Петра і Павла. Владика Богдан, у співслужінні о. Юрія Сидіра, очолив молитву вечірні, після чого виголосив свою духовну науку.

У ній Єпископ роздумував над уривком з Євангелія від Луки, де оповідається історією жінки-грішниці. «Той, кому прощено багато, більше любить», – нагадав він слова Христа.

Архієрей підкреслив, що ця жінка подолала суспільні стереотипи й осуд, бо мала чисту мету – прийти до Ісуса. «Сьогодні, – зауважив він, – нам також нав’язують чимало чужих стандартів, але приклад євангельської жінки вчить: якщо твоя ціль – Бог, ти не можеш жити лише страхом людської думки».

«Чи бачиш цю жінку?» – звертається Христос до фарисея. Владика наголосив: пророк – це той, хто бачить правду. Симон запросив Ісуса до дому, але не прийняв Його серцем. Натомість жінка, яку всі вважали грішницею, прийняла Його любов’ю. «Запросити – не означає прийняти», – зазначив проповідник. Прийняття завжди є актом любові».

Ісус бачить у ній не лише минуле, а прощене серце. Так само Христос дивиться і на нас. Ніхто з людей не може сам заплатити за свій гріх – це зробив Христос. Віра, за словами Архієрея, – це не формальність і не закон, а живий стосунок із Богом.

Торкнувшись теми війни і ворога, Владика Богдан наголосив: Бог не хоче, щоб ми стали подібними до тих, хто чинить зло. «Якщо хочемо перемогти, нам слід зберегти мир – мир Христовий», – підкреслив він. Людина, сповнена ненависті, не здатна до великих діл. Ми маємо досвід особистого прощення від Христа і покликані нести його у світ.

Опісля паломники вийшли з храму і рушили Хресною дорогою. Стація за стацією прочани роздумували над страстями нашого Спасителя. Розважання провадив о. Володимир Лукашевський зі своєї авторської книги «Дорогою спасіння», яку презентували напередодні.

Згодом у підземній базиліці блаженного священномученика Симеона Владика Богдан прочитав молитви на оздоровлення, а о. Юрій Сидір провадив молебень до небесного покровителя.

Кульмінацією чувань стала Архієрейська Божественна Літургія. Звертаючись до вірних із проповіддю, Єпископ зазначив, що перший тиждень Великого посту зазвичай минає швидко, особливо для тих, хто намагається використати цей час для добра і діл милосердя. Він заохотив вірних заглянути до молитовника, до катехизмової частини про добрі діла для душі й тіла, та просити в Бога ласки розпізнати Його присутність у своєму житті.

Проповідник звернув увагу на слова апостолів: «Ми знайшли Месію», зауваживши, що насправді це Бог перший шукає людину – через сумління, через інших людей, через обставини життя. Він згадав скепсис щодо Назарету, який вважали занедбаним місцем, і пояснив образ «під смоковницею» як алегорію роздумів над Святим Письмом.

Говорячи про неділю Православ’я, Владика підкреслив, що її суть полягає не в конфесійності, а в правовірності – правильному мисленні, яке веде до правдивого прославлення Бога. Він нагадав про історичні виклики Церкви, зокрема іконоборство та інші єресі, які виникали тоді, коли люди намагалися тлумачити Боже об’явлення по-своєму. Єпископ наголосив, що в часи найбільших криз Церква народжувала великих святих – таких як Василій Великий, Іван Золотоустий, Григорій Богослов, які відстоювали істину про Христа – правдивого Бога і правдиву людину.

«В жодній релігії немає такого, щоб Бог сходив на землю, щоб Діва породила, щоб люди могли розіп’яти Богочоловіка, Бога в тілі, але щоб той Бог воскрес у людському тілі з тим прославленим тілом, чекає до того, щоб прийти вдруге – судити живих і мертвих», – мовив він.

Звертаючись до сучасності, проповідник нагадав про 80-ті роковини Львівського псевдособору 1946 року, коли після арешту єпископату УГКЦ Церкву намагалися знищити. Він згадав ісповідників віри, зокрема Симена Лукача, які не зрадили Церкву в часи переслідувань.

Розмірковуючи над запитанням «Де твій Бог?» у час війни, владика відповів: «Твій Бог там, де Йому і місце – там, де Він сам себе поставив, – на хресті. Бо ми знаємо, що царі земні вимагають податків, вимагають війська, почитання, влади і все, що з цим пов’язано. Але Ісус є Цар, котрий тим, які дискутують про владу і змагаються за крісла, – а це апостоли, перед своїми страстями – підперізується рушником і обмиває ноги. Той Цар, який каже: Я сам даю себе у посвяту, щоб вони були освячені в істині. Я кладу своє життя, щоб мали його в повноті. Ніхто в Мене його не бере – Я сам віддаю своє життя».

«І коли ми сьогодні молимося, згадуючи наших Захисників і Захисниць, які на щиті пропливають вулицями наших міст і сіл, ми кажемо: Воїн, що віддав чи віддала своє життя, віддала своє життя за волю України». Згодом Владика навів приклад військового капелана, який на запитання бійців про Бога відповів просто: «Я з вами», пояснюючи, що являти Божу присутність означає бути поруч.

Єпископ застеріг також від згубних ідеологій і філософій, які спотворюють образ Божий у людині, та наголосив на відповідальності священників і вчителів у формуванні молоді. Він підкреслив, що перемога починається з відновлення в собі образу і подоби Божої – через прощення, милосердя, життя за Євангелієм.

«Тож нехай час Великого посту стане часом наших великих і незмірених зусиль, коли ми будемо вміти не боятися жертвувати Богові, бо Він гідний будь-якої жертви. І ми, котрі любимо нашу Церкву, наш народ, нашу державу, щоб ми могли, будучи носіями того образу Божого, завжди бути промовистими свідками, тими, через кого Господь промовляє мовою добра», – побажав насамкінець проповідник.

Завершилися молитовні чування уділенням повного відпусту для всіх, хто виконав необхідні умови.

Особливою подією стало також освячення нової релігійної крамниці у Відпустовому центрі, яке звершив Владика Богдан у співслужінні о. Юрія Сидіра та о. Володимира Лукашевського.

Запрошуємо вірних до участі у щоденних моліннях у Відпустовому центрі. Бог завжди чекає нас у храмі – щоби ми вчилися бачити Його дію у своєму житті та зберігати мир Христовий навіть у час випробувань.

Фейсбук-сторінка Відпустового Центру блаженного священномученика Симеона Лукача

Джерело