1 березня 2026 року, у першу неділю Великого посту, преосвященний владика Кир Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії, відвідав парафію Архистратига Михаїла села Гаврилівка Тисменичанського протопресвітеріату.

Архиєрею співслужили: отець Роман Григораш, адміністратор парафії; отець Василь Панівник, декан Тисменичанський; отець Юрій Виксюк; отець Василь Типусяк; отець Григорій Данчишин; отець Володимир Андрусяк; отець Дмитро Мішко; отець Ростислав Мужик та отець Віталій Попик.

Разом із духовенством і численними вірними піднесли молитву за громаду та настання справедливого миру у світі.

“…Авторитетне слово Івана Хрестителя: «Ось Агнець Божий» (Ів. 1, 36) — спонукає простих рибалок зацікавитися Ісусом, Сином Йосифа з Назарету. Вони відчувають у Ньому надзвичайну благодать, що дозволяє розпізнати задум Господній, передбачений пророками. Тому ця новина передається з уст в уста: «Ми знайшли Месію» — що в перекладі означає: Христос (Ів. 1, 41), — та: «Ми знайшли Того, про кого Мойсей у Законі писав і пророки…» (Ів. 1, 45).

Нам конче треба запитати себе: «Чи ми знайшли Месію?»

Є достатньо вірних, які скажуть: «Так». Їхня відповідь буде щирою, і вони добре усвідомлюють, що означає знайти Спасителя. Ці люди ведуть постійну боротьбу з гріхом, хоч і не завжди успішно. При найменшому падінні намагаються якнайшвидше повернутися в Божі обійми зі словами блудного сина: «…Отче, я прогрішився проти неба і проти тебе. Я недостойний більше зватися твоїм сином» (Лк. 15, 18–19). Усю свою надію вони покладають на Господа, беручи живу участь у Святій Літургії, приймаючи Пресвяту Євхаристію, живучи «…кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4). Таких свідків віри найбільше потребує Христова Церква, оскільки вони є осердям живого християнства.

Також є ті, хто готовий поверхово відповісти: «Так». Це представники так званого формального християнства. Номінальних християн із зовнішніми проявами віри в сучасному світі дуже багато. Такі особи хрещені в ім’я Пресвятої Тройці, мають певні знання катехитичних правд віри, можуть часто ходити до церкви та навіть приступати до Святих Тайн. Але їхні переконання не завжди допомагають віднайти Бога у своєму серці, а все їхнє християнство під час життєвих випробувань хитається і може занепасти. Такі люди швидкі до розчарування, часто зневірюються, інколи можуть нарікати на Церкву, оскільки не завжди готові усвідомлювати себе її частиною, а під словом «Церква» розуміють лише невелику групу священнослужителів та церковний причт. Їхні звернення до Творця часто супроводжуються певними вимогами чи навіть ультиматумами. Ці люди близько до Бога, але не з Богом.

І нарешті — ще більша кількість тих, хто не зможе ствердно сказати: «Ми знайшли Месію». Вони часто нічого не знають про Христа, оскільки ще не охрещені. Серед них можуть бути й ті, хто вже є християнами, але мало знають про Спасителя та правди християнської віри. Часом вони щось усвідомлюють із християнського вчення, але ніколи або дуже рідко відвідують храм. Вони не обов’язково є атеїстами, проте й не можуть назвати себе віруючими. Такі люди далекі від Бога, але можуть наблизитися до Нього.

Усім трьом групам без винятку потрібно замислитися над важливістю зустрічі з Господом. Бо тільки той, хто зустрівся з Ним, знайде полегшення для душі й віднайде втрачений рай. Господь хоче прийняти всіх і прийматиме всіх, оскільки закликає: «Прийдіть до Мене всі…» (Мт. 11, 28). На прикладі Натанаїла Христос показує нам, що Він — Серцевідець і цінує свободу людини навіть тоді, коли вона сумнівається, але робить це щиро. Як Спаситель знайшов слово для зміцнення віри Натанаїла, так знайде й відповідний засіб для утвердження наших хитких переконань, якщо тільки ми будемо справжніми, без жодного лукавства. Лише той, хто щиро готовий зустрітися з Христом, неодмінно з Ним зустрінеться, — зазначив архієрей у своїй проповіді.

Феєрією цього дня стало уділення Таїнства священства отцю Тарасу Воробцю, яке звершив владика Петро з благословення правлячого архиєрея Коломийської єпархії Кир Василія Івасюка. Ця подія була особливо зворушливою, оскільки свячення відбулися в рідному селі новопоставленого отця Тараса — у храмі, при якому він зростав. Увесь храм вірних із трепетом спостерігав за возведенням о. Тараса в сан ієрея.

На завершення Літургії архиєрей привітав усіх отців та мирян із цим благословенним днем. Особливі вітання лунали для новоієрея Тараса. Своєю чергою о. Роман Григораш подякував владиці за спільну молитву та духовне підкріплення для парафіяльної спільноти. Наостанок подячне слово Господу та всім людям, які спричинилися до його духовного формування, виголосив отець Тарас.

Після Літургії архієрей благословляв усіх освяченим єлеєм, а новопоставлений ієрей Тарас уділяв своє перше у священничому житті благословення.

Стаття: піддиякон Роман Мизюк

Джерело