Кілька років тому Україна на законодавчому рівні відмовилася від уживання стигматизуючого визначення «інвалід» в офіційному мовленні. Натомість закріплено коректну форму — «людина з інвалідністю», що відповідає підходу person-first (спочатку людина — потім обставини).

Попри це, у публічному просторі й досі трапляються випадки використання застарілої та некоректної лексики — як у медіа, так і в комунікаціях посадових осіб. Фахівці наголошують: мова має значення, адже саме слова формують суспільне ставлення, впливають на рішення та визначають рівень поваги до гідності кожної людини.

Перший стандарт безбар’єрної державної мови

У межах ініціативи «Безбар’єрність» в Україні презентовано перший стандарт коректної безбар’єрної державної мови — «Термінологія безбар’єрності».

Над документом працювали фахівці з безбар’єрності, правники, мовознавці, а також експерти міжнародних інституцій, зокрема:

· Рада Європи

· ЮНЕСКО

· проєкту «Відновлення для всіх» (RFA), що фінансується урядом Канади та впроваджується компанією Alinea International

Документ уніфікує недискримінаційну лексику та визначає перелік слів, які мають бути виведені з офіційного вжитку. Натомість запроваджено 100 коректних термінів, що стосуються прав і можливостей:

· людей з інвалідністю,

· осіб із нейровідмінністю,

· ветеранів і ветеранок,

· батьків із дітьми,

· усіх, хто стикається з упередженнями.

Де застосовуватиметься нова термінологія

Затверджена лексика стане обов’язковою для використання в:

· офіційній документації,

· правничій та науковій літературі,

· сфері освіти,

· державному управлінні.

Також її рекомендовано до застосування у медіа та публічних комунікаціях.

Ознайомитися з повним текстом стандарту можна на офіційному сайті
Національна комісія зі стандартів державної мови:

Джерело