Євр. 304 зач.; 1, 10 – 2, 3

Слава Ісусу Христу! 

Сьогодні, під час читання Апостола, ми чули фрагмент із Послання апостола Павла до євреїв. Приводом до написання цього листа є переслідування християн. Ті християни, які були вихідцями з юдаїзму, могли повернутися до своєї віри, адже юдаїзм був дозволений у Римській імперії, на відміну від християнства. Зважаючи на це, святий апостол Павло наводить аргументи, які вказують на Ісуса Христа як Божого Сина і на Його божественність.

У перших трьох віршах сьогоднішнього уривка чуємо: «Ти, Господи, напочатку заснував землю, і небеса діло рук твоїх. Вони зникнуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються; ти їх, неначе одежу, згорнеш, і, немов одіж, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться» (Євр 1, 10-12). Одним із доказів, що Ісус є Богом і рівним з Отцем, є те, що Він разом з Богом Отцем сотворив світ, усе видиме, матеріальне, що є навколо нас, – землю, а також духовну реальність – небеса. Цей і багато інших аргументів автор послання наводить, щоб показати Ісуса Христа як вищого від усього земного й небесного. Він Творець! Він Вічний! Бо все зникне, а Його літа не скінчаться.

Коли людина ставить себе на місце Бога Творця, виникає небезпека. Сильні світу цього впродовж історії й у сьогоденні намагаються це зробити. І що виходить? Війни, розруха, голод, кліматичні зміни, техногенні катастрофи та руйнування спільного дому

Сьогодні ми живемо в лихолітті війни, неспровокованої агресії росії. Скільки болю, розрухи, смертей та страждань невинних ми зазнали! У квітні мине сорокова річниця Чорнобильської катастрофи, яка принесла багато лиха і людям, і природі. Саме цього дня, 8 березня 1946 р., у Львові, у соборі святого Юра розпочався Львівський псевдособор, коли нашу Церкву хотіли по-насильницьки ліквідувати. Минає 80 років, і ми є свідками, що той, хто зазнав гоніння й мучеництва, але не зрадив своїм духовним принципам – служити Богу і своєму українському народу, перебуває в лоні Католицької Церкви, не є забутим Богом. УГКЦ воскресла після років поневірянь, зберегла вірність Христові та Його Церкві, а свідками незламності віри є мученики й ісповідники.

Апостол Павло, усвідомлюючи небезпеки, які чигають на людину, закликає: «Ми мусимо вважати дуже пильно на те, що чули, щоб, бува, нас не збило з путі» (Євр 2,1). Цією дорогою є Ісус. Він каже: «Я – путь, істина і життя» (Ів 14, 6)! Тримаймося Ісуса, йдімо Його дорогою. Це означає довіритися Йому, прийняти Його як Господа свого життя, визнати свої гріхи та зрозуміти, що він один може нас зцілити своєю любов’ю.

Прикладом цілковитого прийняття Ісуса Христа є святий Франциск з Асижу. Цього року минає 800 років від моменту його відходу з земного життя до небесного, до Того, кого він любив понад усе. Святий Франциск є засновником декількох монаших чинів, великим реформатором Церкви. Одного разу, молячись перед розп’яттям у церкві св. Дам’яна, він почув, як Ісус промовляв до нього, просячи відбудувати церкву. Св. Франциск зрозумів це буквально і спочатку відбудував ту церкву, яка була в руїні. Насправді це був заклик відбудувати, відновити Церкву як містичне Тіло Ісуса Христа. Франциск бачив Христа страждаючого в усіх, кого зустрічав, і навіть у природі. Він відомий своїм благоговійним ставленням до всього створіння. Святий Франциск є покровителем екологів. Власним життям він навчає, як з любові до Ісуса Христа народжується любов до всіх Божих створінь, до всього Богом сотвореного світу.

Амінь.

Підготував о. Віталій Горін, референт Бюро УГКЦ з питань екології Стрийської єпархії.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.

Джерело