28 лютого 2026 року Божого на найвищій вершині України — Говерлі — відбулася особлива духовна подія. Вперше в історії на вершині було звершено повноцінну Божественну Літургію у зимовий період із дотриманням усіх літургійних приписів.

Божественну Літургію звершив о. Микола Скірчук разом із парафіянами Церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці села Поляниця Коломийської єпархії — Василем Ясінським, Юрієм Мотруком, Василем Мотруком та Мирославом Яремчуком.

За словами священника, ця подія стала особливою як з духовного, так і з історичного погляду.

— Це вперше ми відслужили Святу Літургію взимку на Говерлі. За даними, які нам вдалося знайти у відкритих джерелах, раніше офіційних Божественних Літургій на вершині у календарну зиму — грудень, січень чи лютий — не зафіксовано. Для нас це велика відповідальність і водночас випробування віри, витривалості та дисципліни, — зазначив о. Микола Скірчук.

Складні зимові умови:

Більшість молитовних сходжень на Говерлу відбуваються у теплий період року. Взимку вершина має дуже складні погодні умови — сильний вітер, обмерзання, глибокий сніг та обмежену видимість.

Такі фактори часто унеможливлюють звершення повноцінного богослужіння.

— Ми добре розуміли небезпеку. Особливо складним є мороз, адже при температурі близько –20°C вино у чаші може замерзнути, а сильний вітер може перекинути літургійне начиння. У таких умовах існує ризик осквернення Святих Дарів. Саме тому ми чекали стабільної погоди. Дякувати Богові, у день сходження умови були сприятливішими, що дозволило звершити Літургію з належною пошаною до святині.

Сходження як спільна жертва і молитва:

Сходження на вершину не було спортивним рекордом чи способом привернути увагу. Його головною метою стала молитва.

— Основна наша мета — молитва за Україну, за перемогу, за здоров’я всіх наших військових, за нашу парафію та за всі родини. Ми піднімалися не заради рекорду, а як духовну жертву та молитву.

Підйом вимагав значної фізичної витривалості. Разом із особистим спорядженням необхідно було нести все літургійне начиння — антимінс, священничі ризи, чашу, переносний престол, а також їжу, теплий одяг та інше необхідне спорядження.

Загальна вага наплічників становила близько 30 кілограмів. Маршрут склав приблизно 19 кілометрів зимового шляху, а саме сходження тривало близько 10 годин.

— Кожен крок у снігу потребував подвійного зусилля. Ми домовилися, що кожен нестиме найважчий наплечник по черзі — приблизно по 30 хвилин або годину. Це ще раз показало, що наша парафіяльна спільнота — це справжня родина. Ми разом служимо Богові, нашій Церкві та нашій громаді.

Благословення та дотримання церковних приписів

Сходження відбулося з благословення Яремчанського декана о. Богдана Скірчука. Учасники свідомо чекали відповідних погодних умов, адже для звершення Божественної Літургії необхідно було щонайменше 40 хвилин стабільної погоди без сильного вітру.

— Якби хоча б один із необхідних факторів не був дотриманий, ми б не ризикували. Але Господь благословив цей день: сходження відбулося успішно, а Літургію вдалося звершити достойно.

Душпастирство спорту та духовно-фізичне виховання

У Коломийській єпархії УГКЦ діє Відділ душпастирства спорту, головою якого є о. Володимир Гуменюк, а заступником — о. Микола Скірчук. Діяльність цього відділу спрямована на підтримку здорового способу життя, розвиток фізичної культури та поєднання духовного і тілесного виховання людини.

Священники наголошують, що тіло людини є храмом Божим, тому воно повинно бути сильним, витривалим і підготовленим до різних життєвих випробувань.

— Недаремно існує відома мудрість: «У здоровому тілі — здоровий дух». Людина, яка працює над собою, загартовує своє тіло і водночас зміцнює дух, здатна легше долати труднощі життя та служити Богові і ближнім.

Духовний урок сходження

Підняття на вершину стало для учасників також глибоким духовним символом.

— Іноді здавалося, що вже не вистачить сил — бо вершина ще далеко. Але дорога до Бога також складається з тисяч маленьких кроків. Царство Небесне здобувається щоденними виборами: простити, помолитися, допомогти ближньому, зробити маленьке добро. Бог дивиться не лише на одну велику справу, а на безліч малих добрих діл, з яких складається наше життя.

Ця подія стала не лише молитвою на найвищій точці України, але й свідченням живої віри, єдності парафіяльної спільноти та сили духу, що здатна долати навіть найважчі випробування.

Джерело