Мр. 7 зач., 2, 1-12.

Дорогі браття і сестри!

Євангельські слова: «І от прийшли до Нього, несучи розслабленого; несли його четверо» (Мр 2, 3) відкривають перед нами глибоку правду про відповідальність одне за одного. Розслаблений чоловік не міг прийти до Ісуса сам – його принесли друзі. Вони взяли на себе його тягар, його безсилля, його біль. Їхня тверда віра, палка надія і дієва любов стали дорогою до чудесного зцілення ближнього.

Вражені чудом, яке вчинив Ісус розслабленому, ми можемо оминути і не звернути увагу на ті риси, які притаманні тим, хто спричинився до цього, і які так необхідні кожному зараз: здатність бачити, дарувати час, любити, співчувати, служити і виявляти милосердя до всіх, хто цього потребує, а також – безмежне довір’я до Ісуса та впевненість, що Він задовільнить усі прохання.

Ісус благовістує своїм учням: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт 11, 28), тим самим запевняючи, що Він готовий прийняти всіх зранених, розслаблених, відкинутих, самотніх і дарувати зцілення, позбавляти страху, непевності, сумнівів та розчарувань. У цих словах Спасителя простежується глибока любов і відповідальність за Своє створіння.

Сьогодні тим «євангельським розслабленим» є все Боже створіння. Земля виснажена війнами, байдужістю, споживацтвом. Природа страждає від ран, завданих їй людиною. Створіння саме не може «прийти» до Ісуса, самотужки повернути собі оту первозданну красу, якою Творець наділив навколишній світ. Саме ми, люди, надихаючись любов’ю, повинні об’єднати зусилля і через Покаяння «принести» на зцілення до Ісуса зранений людиною світ природи. Екологічне навернення і відповідальність за створіння полягає в усвідомленні того, що Бог з любові довірив нам цей світ не для нищення, а для піклування та мудрого управління його ресурсами.

Святий Франциск Асизький, 800 річчя переставлення до дому Отця котрого відзначаємо цьогоріч, бачив у кожному створінні брата й сестру (Laudato Si, 11). Він є прикладом трепетної любові до живої і навіть неживої природи. Його любов до навколишнього світу була не романтикою, а плодом глибокої єдності з Творцем. Він зрозумів, що не можна любити Бога й нехтувати Його дарами. Його життєвий приклад свідчить, що духовне навернення починається з серця кожної людини, з вдячності, поміркованості, турботи й любові.

Четверо чоловіків були об’єднані спільною метою, коли несли розслабленого разом, щоб змінити його стан. Так само і ми сьогодні покликані разом нести відповідальність за Божий світ. Один може організувати сортування відходів у своїй громаді, інший – економити ресурси через прості практичні кроки в повсякденному житті, ще хтось – виховувати дітей у повазі та любові до природи. А ще краще – коли кожен поєднає ці всі практики в одне ціле! Малими кроками ми «несемо» світ до Христа, щоб Він, бачачи нашу любов і зусилля, його зцілив. Бо, як каже святий апостол Павло, «створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих» (Рим 8, 19).

Любов до створіння – це не додаток до віри, а її прояв. Бо коли ми бережемо землю, воду, повітря, ми свідчимо, що визнаємо Бога Творцем. А коли разом дбаємо про спільний дім, тоді примножується мир і справедливість між людьми.

Нехай духовний подвиг святого Франциска навчить нас дивитися на світ очима Божої любові, а його приклад реформи Церкви, згідно євангельських рад, надихає кожного на кардинальні позитивні зміни. І нехай кожен із нас стане тим другом, котрий не є байдужим і не проходить повз «розслаблене» створіння, але бере його на свої рамена та приносить до Христа – джерела зцілення, миру і гармонії.

Амінь.

Підготував о. Михайло Дзуль, референт Бюро УГКЦ з питань екології Івано-Франківської архієпархії.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.

Джерело