Екологічні проповіді на другу неділю Великого посту
За апостольським читанням
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, під час читання Апостола, ми чули фрагмент із Послання апостола Павла до євреїв. Приводом до написання цього листа є переслідування християн. Ті християни, які були вихідцями з юдаїзму, могли повернутися до своєї віри, адже юдаїзм був дозволений у Римській імперії, на відміну від християнства. Зважаючи на це, святий апостол Павло наводить аргументи, які вказують на Ісуса Христа як Божого Сина і на Його божественність.
У перших трьох віршах сьогоднішнього уривка чуємо: «Ти, Господи, напочатку заснував землю, і небеса діло рук твоїх. Вони зникнуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються; ти їх, неначе одежу, згорнеш, і, немов одіж, вони зміняться. Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться» (Євр 1, 10-12). Одним із доказів, що Ісус є Богом і рівним з Отцем, є те, що Він разом з Богом Отцем сотворив світ, усе видиме, матеріальне, що є навколо нас, – землю, а також духовну реальність – небеса. Цей і багато інших аргументів автор послання наводить, щоб показати Ісуса Христа як вищого від усього земного й небесного. Він Творець! Він Вічний! Бо все зникне, а Його літа не скінчаться.
Коли людина ставить себе на місце Бога Творця, виникає небезпека. Сильні світу цього впродовж історії й у сьогоденні намагаються це зробити. І що виходить? Війни, розруха, голод, кліматичні зміни, техногенні катастрофи та руйнування спільного дому
Сьогодні ми живемо в лихолітті війни, неспровокованої агресії росії. Скільки болю, розрухи, смертей та страждань невинних ми зазнали! У квітні мине сорокова річниця Чорнобильської катастрофи, яка принесла багато лиха і людям, і природі. Саме цього дня, 8 березня 1946 р., у Львові, у соборі святого Юра розпочався Львівський псевдособор, коли нашу Церкву хотіли по-насильницьки ліквідувати. Минає 80 років, і ми є свідками, що той, хто зазнав гоніння й мучеництва, але не зрадив своїм духовним принципам – служити Богу і своєму українському народу, перебуває в лоні Католицької Церкви, не є забутим Богом. УГКЦ воскресла після років поневірянь, зберегла вірність Христові та Його Церкві, а свідками незламності віри є мученики й ісповідники.
Апостол Павло, усвідомлюючи небезпеки, які чигають на людину, закликає: «Ми мусимо вважати дуже пильно на те, що чули, щоб, бува, нас не збило з путі» (Євр 2,1). Цією дорогою є Ісус. Він каже: «Я – путь, істина і життя» (Ів 14, 6)! Тримаймося Ісуса, йдімо Його дорогою. Це означає довіритися Йому, прийняти Його як Господа свого життя, визнати свої гріхи та зрозуміти, що він один може нас зцілити своєю любов’ю.
Прикладом цілковитого прийняття Ісуса Христа є святий Франциск з Асижу. Цього року минає 800 років від моменту його відходу з земного життя до небесного, до Того, кого він любив понад усе. Святий Франциск є засновником декількох монаших чинів, великим реформатором Церкви. Одного разу, молячись перед розп’яттям у церкві св. Дам’яна, він почув, як Ісус промовляв до нього, просячи відбудувати церкву. Св. Франциск зрозумів це буквально і спочатку відбудував ту церкву, яка була в руїні. Насправді це був заклик відбудувати, відновити Церкву як містичне Тіло Ісуса Христа. Франциск бачив Христа страждаючого в усіх, кого зустрічав, і навіть у природі. Він відомий своїм благоговійним ставленням до всього створіння. Святий Франциск є покровителем екологів. Власним життям він навчає, як з любові до Ісуса Христа народжується любов до всіх Божих створінь, до всього Богом сотвореного світу.
Амінь.
Підготував о. Віталій Горін, референт Бюро УГКЦ з питань екології Стрийської єпархії.
За Євангельським читанням
Дорогі браття і сестри!
Євангельські слова: «І от прийшли до Нього, несучи розслабленого; несли його четверо» (Мр 2, 3) відкривають перед нами глибоку правду про відповідальність одне за одного. Розслаблений чоловік не міг прийти до Ісуса сам – його принесли друзі. Вони взяли на себе його тягар, його безсилля, його біль. Їхня тверда віра, палка надія і дієва любов стали дорогою до чудесного зцілення ближнього.
Вражені чудом, яке вчинив Ісус розслабленому, ми можемо оминути і не звернути увагу на ті риси, які притаманні тим, хто спричинився до цього, і які так необхідні кожному зараз: здатність бачити, дарувати час, любити, співчувати, служити і виявляти милосердя до всіх, хто цього потребує, а також – безмежне довір’я до Ісуса та впевненість, що Він задовільнить усі прохання.
Ісус благовістує своїм учням: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт 11, 28), тим самим запевняючи, що Він готовий прийняти всіх зранених, розслаблених, відкинутих, самотніх і дарувати зцілення, позбавляти страху, непевності, сумнівів та розчарувань. У цих словах Спасителя простежується глибока любов і відповідальність за Своє створіння.
Сьогодні тим «євангельським розслабленим» є все Боже створіння. Земля виснажена війнами, байдужістю, споживацтвом. Природа страждає від ран, завданих їй людиною. Створіння саме не може «прийти» до Ісуса, самотужки повернути собі оту первозданну красу, якою Творець наділив навколишній світ. Саме ми, люди, надихаючись любов’ю, повинні об’єднати зусилля і через Покаяння «принести» на зцілення до Ісуса зранений людиною світ природи. Екологічне навернення і відповідальність за створіння полягає в усвідомленні того, що Бог з любові довірив нам цей світ не для нищення, а для піклування та мудрого управління його ресурсами.
Святий Франциск Асизький, 800 річчя переставлення до дому Отця котрого відзначаємо цьогоріч, бачив у кожному створінні брата й сестру (Laudato Si, 11). Він є прикладом трепетної любові до живої і навіть неживої природи. Його любов до навколишнього світу була не романтикою, а плодом глибокої єдності з Творцем. Він зрозумів, що не можна любити Бога й нехтувати Його дарами. Його життєвий приклад свідчить, що духовне навернення починається з серця кожної людини, з вдячності, поміркованості, турботи й любові.
Четверо чоловіків були об’єднані спільною метою, коли несли розслабленого разом, щоб змінити його стан. Так само і ми сьогодні покликані разом нести відповідальність за Божий світ. Один може організувати сортування відходів у своїй громаді, інший – економити ресурси через прості практичні кроки в повсякденному житті, ще хтось – виховувати дітей у повазі та любові до природи. А ще краще – коли кожен поєднає ці всі практики в одне ціле! Малими кроками ми «несемо» світ до Христа, щоб Він, бачачи нашу любов і зусилля, його зцілив. Бо, як каже святий апостол Павло, «створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих» (Рим 8, 19).
Любов до створіння – це не додаток до віри, а її прояв. Бо коли ми бережемо землю, воду, повітря, ми свідчимо, що визнаємо Бога Творцем. А коли разом дбаємо про спільний дім, тоді примножується мир і справедливість між людьми.
Нехай духовний подвиг святого Франциска навчить нас дивитися на світ очима Божої любові, а його приклад реформи Церкви, згідно євангельських рад, надихає кожного на кардинальні позитивні зміни. І нехай кожен із нас стане тим другом, котрий не є байдужим і не проходить повз «розслаблене» створіння, але бере його на свої рамена та приносить до Христа – джерела зцілення, миру і гармонії.
Амінь.
Підготував о. Михайло Дзуль, референт Бюро УГКЦ з питань екології Івано-Франківської архієпархії.
Проповіді підготовлено в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.