Мр. 37 зач.; 8, 34 – 9, 1. 

«Яка бо користь людині здобути світ увесь
 і занапастити свою душу?»
(Мк 8, 36)

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі!

Сьогоднішнє недільне Боже слово, євангельський текст, настільки сильне та промовисте, що на основі кожного почутого рядка можна насправді написати не одну книгу чи докторську дисертацію.

Справді, сучасний світ, нинішнє суспільство, яке часто відкидає Творця як свою першопричину й основу всього сущого та живого, як фундамент Життя, може позбавити людину справжніх цінностей, які будують, творять і мотивують для розвитку та росту.

Світ, у якому ми живемо, часто конкурує з євангельськими цінностями християнського життя та відповідальності, нав’язує свої псевдоцінності, які в кінцевому підсумку можуть погубити людину і Богом створений світ.

Безумовно, ми покликані здобувати світ, покращувати власний добробут чи матеріальні статки, але маємо це робити так, щоб не занапастити свою душу та навколишній світ.

Можемо себе по-філософськи запитати: а чи справді мета виправдовує засоби? Звісно, ні! Бо якщо ми хочемо обрати найлегшу дорогу, стати статусними особами, багачами, водночас завдаючи великої соціальної кривди, то спровокуємо багато бід та проблем для інших, порушимо природний закон Творця. Чи залишимося після цього людьми в повному розумінні цього слова?

Не бачена ніким у світі глобальна російсько-українська війна, яка триває сьогодні, спровокована однією особою. Поставивши перед собою мету, він виправдовує будь-які засоби – жахливі, руйнівні, непомисленні… Скільки понівечено доль! Скільки крові пролито, скільки покалічено людей! Скільки завдано біди, несправедливості, вчинено розрухи для людини та Богом створеного світу!

Хтось збагачується під час цієї війни, яка несе смерть, руйнацію, тотально нищить усе живе створіння, а хтось втрачає все, що мав, усе, що здобув, важко щоденно працюючи.

Дорогі в Христі! Завойовувати цей світ, покращувати свій добробут і матеріальні статки, на моє глибоке переконання, можна крізь призму найбільшої та найважливішої цінності для Богом створеного світу – призму Любові. Любові, яка несе життя, спонукає до розвитку, надихає та мотивує до чогось вищого й кращого – до співпраці на ниві збереження Життя для всього Божого створіння.

Взірцем такої любові був св. Франциск з Асижу, котрий ніжно й трепетно ставився до всього живого. Цей святий закликав християн жити згідно з євангельськими радами й вбачати в кожному створінні брата чи сестру.

Тож чим скоріше людство усвідомить та застосує цю істину до свого повсякденного життя, тим наповненішим, кращим, комфортнішим і щасливішим воно буде. Чого вам і собі бажаю.

Амінь.

Підготував о. Максим Кролевський, референт Бюро УГКЦ з питань екології у Харківському екзархаті.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2026 р.

Джерело