У Хрестопоклінну неділю Архиєпископ і Митрополит Ігор очолив Хресну дорогу у Духовно-відпустовому центрі в селі Страдч.

Учасниками Хресної дороги було кілька тисяч вірян, єпископ-емерит владика Михаїл, десятки священників.

Звертаючись до вірних, Архиєрей наголосив:

— Вельмишановні, дорогі богомольці та бого-молільниці, прийміть від нашої церковної священицької та єпископської ієрархії слова вдячності за ваші моління, пости, милостині та великі старання, які ви звершуєте в імені спасіння своєї душі та завершення війни в нашій Україні! Ворог увірвався на наші землі, щоб знищити нас, так заявляють військові злочинці РФ, думаючи, що усе вирішують вони, виключаючи Боже Провидіння. Ми молимося й довіряємо Господу, бо він найкраще знає як завершити цю війну. Небесний Батьку, вислухай голос моління нашого, спаси та помилуй нас!

Ми щиро молилися та роздумували про нашого Спасителя, під час читання текстів стацій «Хресної дороги», який ступав з хрестом на плечах дорогою до місця розп’яття. Ще перед тим й від часу несення хреста, Ісус знав й про сьогоднішній день, про кожного та кожну з нас, що молитимемося й роздумуватимемо про його хресний шлях, про неймовірні терпіння, які він радо переніс з любові до нашої особи! Скажімо: «Дякую, Спасителю, за твою любов до мене, за твої страждання, за неймовірній муки, які, ти, терпів ради мого спасіння!» Коли Ісус молився в Оливному городі перед муками та своєю смертю, він просив апостолів, щоб вони молилися з ним, а вони спали і, коли прийшов третій раз, мовив: «… Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників» (Мт 26,45). А до Ісуса уже наближався Юда, учень Ісуса, з натовпом від архиєреїв та старшини народу з мечами та дрючками, – той поцілував Христа й видав його. Господи, наш любий Ісусе і ми багато разів зраджували тебе своїми гріхами, обіцяли не грішити, але знову й знову ставали жертвою гріха, прости нам, пробач, каємося й перепрошуємо тебе. Господи, прости й тим, хто на війні зраджує своїх військових, вказує ворогові місцезнаходження воїнів та воячок, склади з боєприпасами та іншу військову техніку.

Збувалися писання, Ісуса залишили всі учні, втекли, страх – великий ворог розігнав й тих, хто обіцяли вмерти, не відступаючи від Христа. Архиєрей, коли почув від Ісуса підтвердження, що він – Син Божий, розірвав на собі одежу, вважаючи це за хулу і сказав, що Спаситель повинен вмерти. Ісусе Христе, Сину Божий, тобі плювали в обличчя, били в лице, знущалися, понижували, щоб ти відгадував, хто вдарив тебе – ти мовчав, терпеливо зносив збиткування, як винагороду Небесному Батькові за наші гріхи. Петро, твій близький учень, до кого ти промовляв: «… ти – Петро; і на цім камені Я збудую свою церкву, і брами пекла не здолають її. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небі; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небі» (Мт 16,18-19), відрікся тебе, заперечив, що знає тебе.

Господи, дай нам силу і мудрість визнавати тебе за Бога, нашого Спасителя, не відрікатися тебе, уникати гріху, каятися за себе та за ближніх, що ображали тебе… Ісусе, Сину Божий, вчини ласку любити тебе та ближніх, вистояти в любові до тебе до кінця нашого життя! Так, ми знаємо, що грішимо, а ти невинний терпів за нас несправедливий засуд, народ вказував звільнити розбійника, вбивцю, а тебе засудити на розп’яття. Присутній люд галасував перед Пилатом: «… Візьми, візьми та розіпни його. …» (Ів 19,15) – і той засудив тебе на смерть.

Благаємо тебе, Ісусе, заверши війну в Україні та в усьому світі, щоб не проливалася людська кров, а запанував мир та благословенна любов! Пресвята діво Маріє, рятуй нас!

Джерело