Зустрівся із молодіжними активістами

Перше питання, яке перед нами стоїть: чи хочемо ми бути луганцями на підконтрольній Україні території? Або ми стаємо мешканцями приймаючих громад? І це теж вільний вибір кожного.

В офлайн-форматі розглянув із представниками молодіжних рад головну проблему: необхідність соціалізації молоді у новому середовищі, але зі збереженням локальної ідентичності.

Ми маємо в історичній ретроспективі зберігати свою ідентичність, щоб колись сказали: тут луганці живуть.

Попри жваву дискусію щодо сценаріїв гуртування молоді Луганщини, усі погодились, що надважливим чинником є можливість особистого спілкування, тож влада має посприяти у створенні таких просторів, а також оперативна комунікація із владою – з цією метою створять загальнообласний молодіжний чат.

Майданчиком для спілкування стало приміщення Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру, який вже тричі релокувався, але надійно тримає зв’язок зі своїми глядачами.

Директор театру Олександр Гришков анонсував культурну ініціативу творчого колективу – ВПО з Луганської області можуть відвідувати вистави удвох за одним квитком – та запросив хлопців і дівчат відвідати нові спектаклі.

Торкнулись й дуже чутливих питань: адже молодь сьогодні, це й діти загиблих Захисників України, й родини ветеранів, й діючі військовослужбовці.

Відносини влади і суспільства – це синергетичний процес. Тож, як і домовлялись, 23 березня чекаю конструктивних пропозицій, над якими будемо працювати разом.