Пам'яті старшого матроса Анатолія Павленка (позивний «Твікс»)

Він міг обрати спокійне життя в еміграції, а обрав боротьбу за Батьківщину

Анатолій народився 2004 року в Херсоні. Зростав в селі Микільське на Херсонщині.

В школі був спортивною дитиною: паркур, воркаут, а особливо любив плавання. Після школи на слюсаря в ПТУ. З початком повномасштабного вторгнення, 17-річний Анатолій потрапив в окупацію. З першого дня він почав допомагати українським військовим: ходив селом і фотографував російські танки, передавав координати ворожої техніки. У листопаді 2022 року ЗСУ звільнили Микільське, а вже у вересні 2023 Анатолій підписав контракт з 73-го морським центром спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого.

Навчався в Італії та Латвії. Здобув два військових фахи – водолаза та кулеметника. Після вишколу потрапив на Херсонський напрямок. Загинув у січні 2025 року під час бойового виходу в Курській області.

Захисника поховали на Балабанівському кладовищі у Миколаєві. На могилі завжди лежать його улюблені шоколадні батончики «Твікс».

За коротке життя Анатолій Павленко був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня, нагороджений нагрудним знаком «Іду на Ви» ІІІ ступеня, відзнакою міністра оборони України «За зразкову службу», грамотою за сумлінне виконання обов’язків, непохитність духу та відданість українському народові. Посмертно захисника удостоєно ордена «За мужність» ІІ ступеня.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Тетяна Тиндик

Фото з сімейного архіву та сайту Bilozerka.info

За матеріалами Bilozerka.info, Меморіал. Платформа пам'яті, Вгору, Нова Каховка.City, УП.Життя

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform