Галина Парасюк, кандидат історичних наук,

архівіст Українського Національного Музею в Чикаго

 

Наприкінці 50-х років минулого століття вперше за 250-літню історію успішного міста Детройт, головою міської ради було обрано жінку. Цією жінкою стала українська патріотка Маруся Бек (Mary Virginia Beck), видатна політична і громадська діячка, блискуча промовиця, лідерка жіночого руху, публіцистка, меценатка. Перша українка, що здобула юридичний фах та стала успішною адвокаткою.

Маруся Бек з’явилася на світ у містечку Форд-Сіті в Пенсильванії, жила у Детройті, штат Мічиган, а упокоїлася на українському цвинтарі Баунд Брук, штат Нью-Джерсі.

Що пов’язує славну українку з Чикаго?

Народилася Маруся Бек 29 лютого 1908 року в родині Михайла та Анни Бек. Батько, Михайло, був власником продуктової крамниці в Форд-Сіті, штат Пенсильванія. У Марусі було два брати Джон та Андрій і три сестри: Стелла Роберта (Бобі), Соня й Анна. 1921 року разом із братом Андрієм Марусю відправили навчатися в Україну. Освіту вона здобувала в Чортківській, згодом Коломийській гімназіях. Нелегко батькам давалася розлука із дітьми, особливо з малою Марусею, однак через роки, коли дослідники шукатимуть пояснення феноменального успіху, то знайдуть його у поясненні: “Рушійною силою, що керувала її життєвим шляхом, була любов до України, якою вона насичувалася під час свого побуту в Україні”.

В шістнадцять років Маруся повертається до Сполучених Штатів і вступає до юридичної школи в місті Пітсбург (Пенсильванія).

Двадцяти чотирирічна Маруся, здобувши блискучу освіту, береться до вчительства – організовує суботні школи українознавства, де окрім уроків, навчає дітей українських пісень і танцю.

Перші кроки на громадській ниві Маруся Бек здійснила в Чикаго. Сюди вона приїхала 1933 року, щоб стати менеджером з питань культури в Українському Павільйоні на Світовій виставці Поступу Прогресу. За спогадами сучасників, молода дівчина відзначалася високим інтелектом, знанням української культури й історії, вміла запалювати серця слухачів, коли займалася збором коштів для української виставки. В комітеті з організації виставки Маруся відповідала за документацію, вміла друкувати на друкарській машинці (до того усю документацію “писали пером” –  згадували члени виставкового комітету). Займалася вишколом для дівчат-екскурсоводів. Допомагала в організації етнографічної експозиції, яку для Українського Павільйону зорганізував Союз Українок і який очолювала Олена Лотоцька. Вважають, що саме Олена Лотоцька заангажувала молоду і талановиту Марусю Бек до виставкового комітету Українського Павільйону. Активна в житті української молоді, вона стала ініціаторкою скликання з’їзду української молоді під час Світової виставки в Чикаго, на якому засновано Лігу Української Молоді, що успішно діяла впродовж багатьох років.

Після закриття Українського Павільйону, Маруся переїхала до Детройту. Займається адвокатською практикою, активно вливається в Союз Українок Америки, починає видавати жіночі журнали “Жіночий Світ” та “Наше життя”.  Особливо переймалася можливістю жінок займатися літературною творчістю, зрештою, під егідою Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) організувала літературний конкурс для жінок-письменниць. Упродовж двадцяти років щорічно відбувалися літературні конкурси, де нагороджували талановитих українських літераторок, часто відкриваючи їм шлях до широкого визнання їхнього таланту.

1949 року в історії Детройту сталася непересічна подія – вперше за 250 років історії існування міста, до складу міської ради увійшла жінка, українка Маруся Бек. 1957 року Маруся Бек стає президентом міської ради, діючим посадником міста.

Протягом 20 років роботи в мерії Маруся Бек була відданою активісткою у сфері прав жінок. З 1962 року була членом комісії губернатора з питань статусу жінок.

Кому доводилося чути Марусю Бек, зачаровувалися її мистецтвом промовляти до людей. Ще з перших своїх виступів на громадських зібраннях, говорила вона однаково добре як англійською так і українською мовами. Своєї лемківської говірки, яку винесла з рідного дому, Маруся позбулася у роки навчання в Україні. Де б не з’являлася політична лідерка українського походження, відзначали її вміння справляти приємне враження на людей:

“В чому такий чар її промов? У тому, що вона надихає стужені українські душі гарними споминами про їхню батьківщину, змальовуючи в чудових красках: її природу, її народ, його звичаї, його культуру, а передусім його славну історію. Сумними тонами розповідає про трагічну минувшину, але палкими кличами взиває до боротьби за краще майбутнє”.

Вдруге відвідати Україну Маруся Бек змогла 1952 року. Будучи вже відомою політичною лідеркою, вона вирушила у семитижневе турне Європою, зокрема були і відвідини підрадянської України. В Україні Маруся Бек пробула вісімнадцять днів. Побувала у Києві, Харкові, Львові, Полтаві, Одесі, відвідала могилу Тараса Шевченка. З могили Кобзаря взяла грудочку землі, яку пізніше вмурували у постамент пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні.

Великим потрясінням для американської гості, яка так чудово володіла українською мовою, стало те, що в Україні вона не чула рідної мови:

– Чому ви не розмовляєте своєю українською мовою? – звернулася Маруся до студентів у київському трамваї.

– Щоб ніхто з нас не насміхався, що ми говоримо українською. – засоромились молоді люди.

– Хіба ви не знаєте, що відповісти? – обурилася вона.

Заледве у Львові почула, що люди розмовляють рідною мовою.

“Україна не має ні волі, ні незалежності!” – заявляла Маруся Бек.

З поверненням до Америки, Маруся Бек організувала серію доповідей про свої відвідини України. Правдиво розповідала про все, що побачила в Україні – тотальну русифікацію, відсутність свободи слова та віросповідання. Радянська пропаганда зчинила скандал та видала низку публікацій, в яких називали Марусю Бек “націоналісткою, що взяла на себе ганебну місію оббріхувати український народ”. Найбільшим злочином туристки радянська “Літературна газета” назвала крадіжку землі з могили Шевченка.

З лекцією “Вражіння з поїздки по Україні” Маруся Бек приїхала до Чикаго. Зустріч відбулася в Домі СУМА 6 жовтня 1963 року.

 

День Марусі Бек та відзнаки

Заслуги Марусі Бек на посаді президента Міської Ради Детройту були високо оцінені, її іменували першою леді міста.

28 лютого 1964 року був оголошений “Днем Марусі Бек” у Детройті. В цей день відбулося урочисте відкриття скульптурного погруддя Марусі Бек у будинку міської ради м. Детройт.

Будучи народженою 1908 року, Маруся Бек у 1964 році святкувала своє 14-ліття. Чому? Тому що народилася у дивовижний день – 29 лютого.  До цього святкування іменинниці присвятили вірші як українські, так і американські поети – А. Кембел та М. Мандрика.

Заслужених почестей була удостоєна Маруся Бек при відході від своєї праці. Відомо, що з 85-літтям її привітали чотири американські президенти – Джеральд Форд, Джиммі Картер, Рональд Рейган та Джордж Буш.

2003 року на VIII Світовому Конгресі Українців нагороджена Медаллю святого Володимира Великого (цією відзнакою СКУ вшановує осіб, які зробили винятковий внесок у розбудову українського життя в діаспорі та розвиток України).

Відійшла у вічність Маруся Бек 30 січня 2005 року, не доживши місяць до свого 97-ліття. Похована на українському пантеоні – цвинтарі Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі (South Bound Brook/Somerset, New Jersey).

На велике щастя, видатна українка прожила успішне та довге життя і застала омріяну незалежність України, за яку боролася все життя.

Маруся Бек (Mary Virginia Beck)

 

Менеджер з питань культури в Українському Павільйоні, Маруся Бек присіла на камені на набережній Мічигану. Чикаго, 1933

 

Маруся Бек в оточенні українських дівчат-екскурсоводів в Українському Павільйоні. Чикаго, 1933 рік

 

Маруся Бек позує для свого бюсту, що був встановлений в мерії Детройту. Скульптор Ференц Варга.

  

Джерело