Екологічна Хресна дорога як вияв надії, яка веде до воскресіння
1 квітня, у мальовничому селі Увисла Бучацької єпархії УГКЦ, відбулася особлива духовна подія. На запрошення настоятеля, отця Назарія Бедрія, до громади завітав референт Бюро УГКЦ з питань екології отець Іван Стефанчук. Цього дня вірні зібралися разом, щоб пройти молитовний шлях екологічної Хресної дороги – не лише як спомин страждань Ісуса Христа, але й як глибоке роздумування над ранами, яких зазнає сучасний світ від людських гріхів.
Під час молитви учасники розважали над бичуванням і страстями Спасителя, усвідомлюючи, що ці страждання не залишилися лише в минулому. Вони продовжуються сьогодні – у болях людини, у війнах, у байдужості, а також у зраненій природі, яка мовчки терпить через людську безвідповідальність.
Після завершення Хресної дороги відбулася екологічна катехиза, яка стала важливим духовним продовженням роздумів. Отець Іван звернув увагу на поняття екологічного гріха – явища, про яке ще донедавна мало говорили, але яке сьогодні стає дедалі очевиднішим. Екологічний гріх – це не лише такі злочини проти природи як забруднення річок чи вирубка лісів. Він починається з малого: з байдужості, марнотратства, звички не замислюватися над наслідками своїх вчинків. Це гріх проти Божого творіння, яке було довірене людині не для знищення, а для дбайливого догляду.
Коли людина бездумно викидає сміття, забруднює воду чи повітря, нищить рослини або жорстоко поводиться з тваринами – вона шкодить не лише природі. Вона, образно кажучи, знову і знову «прибиває» Христа до хреста, адже зневажає те, що створене Богом з любові. Природа – це не ресурс, а дар. І кожен наш гріх проти цього дару – це рана, завдана Творцеві.
Завершуючи цю зустріч, кожен учасник міг винести для себе важливий урок: екологічне навернення – це не разова акція, а щоденний вибір. Це рішення жити відповідально, берегти воду і землю, не бути байдужим до довкілля. Бо коли ми бережемо створіння – ми прославляємо Творця. Коли дбаємо про природу – лікуємо рани цього світу. А коли змінюємо своє серце – тоді Хресна Дорога стає не лише спомином страждань, а дорогою надії, яка веде до воскресіння.
Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології