4 квітня 2026 року, у Лазареву суботу, в Катедральному Соборі Преображення Христового було звершено Архиєрейську Божественну Літургію.

Богослужіння очолив преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії. Йому співслужив преосвященний владика Кир Василій Івасюк, правлячий архиєрей єпархії, о. Володимир Білослудцев, протопресвітер Коломийський та настоятель собору, а також духовенство Коломийської єпархії.

Під час проповіді владика Василій звернувся до вірних зі словом, у якому розкрив духовний зміст євангельської події воскресіння праведного Лазаря.

Архиєрей наголосив, що це чудо, описане євангелистом Іваном, має глибоко особистий вимір, адже відбулося у колі близьких друзів Христа — Марти, Марії та Лазаря. Саме тому євангелист свідчить про особливу любов Спасителя до цієї родини: «Любив Ісус Марту, і сестру її, і Лазаря» (Ів. 11:5).

Попри цю любов, Христос допускає смерть Лазаря, а довідавшись про неї — плаче: «Заплакав Ісус» (Ів. 11:35). Ці слова, за словами владики, відкривають глибину Божої любові до людини, адже Господь співпереживає кожному, хто страждає, і розділяє біль втрати.

У своїй проповіді владика підкреслив, що Бог любить кожну людину — сиріт, воїнів, поранених і полонених — і навіть знаючи про людську смертність, не залишає її. Господь не дає прямої відповіді на питання страждання і смерті, але закликає довіритися Йому та пройти цей шлях разом із Ним.

Особливу увагу архиєрей звернув на момент, коли Христос кличе Лазаря по імені: «Лазарю, вийди!». Це є образом особистого покликання кожної людини Богом — до життя, до віри та до воскресіння.

На завершення проповіді владика Василій закликав вірних до внутрішньої боротьби: перемагати гнів, приборкувати гордість і долати сумніви, а також прощати, щоб знайти справжній мир у душі.

Опісля Божественної Літургії відбулася панахида.

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ

Світлини: піддиякон Ростислав Вербіцький

Джерело