Світлий понеділок Ді 1,12-17,21-26; Ів 1,18-28 (о. д-р Турконяк Р.) Собор святого Юрія, Львів 13.04.2026.

Апостоли, учні Христові, сильно зламалися духом, коли Ісуса зловили в Оливному городі й повели до Пилата. Усі повтікали, страх переміг відважні заяви апостолів, які виявляли усну відвагу в перебуванні при Ісусі, а навіть, заявляли, коли над ним зависне велика загроза не покинуть його. А, коли озброєна юрба прибула до Оливного городу, щоб схопити Ісуса, всі учні Господа повтікали, хоч Петро заявляв: «… Хай усі спокусяться, – але не я» (Мр 14,29). Ісус Христос, Бог, говорив Петрові, що він відречеться його, а учень стверджував: «… Якби я мав умерти з тобою, – все одно не зречуся тебе! Так само і всі казали» (Мр 14,31). Страх – велика сила, часом, перекреслює усі попередні постанови та добрі наміри!? А Ісус молився, опанував страх, вийшов спокійно проти ворожої юрби в Олиному городі, підготувався молінням, скріпився розмовою з Небесним Батьком, тому спокійно звернувся до нападників: «… Ви вийшли зі зброєю і колами, наче проти розбійника, щоб мене схопити» (Мр 14,48).

Учні Христові не думали, щоб такого чудотворця, як Ісус, хтось міг перемогти, взяти та розправитися з ним. Але Ісус не військовий, не прийшов воювати та захоплювати чужі землі чи народи? Він прибув перемогти диявола, що тримав у полоні людський рід, де спасенні у вічності не могли увійти до неба, очікували на особу, яка перепросить Небесного Батька за гріх вчинений у раю… Син Божий переміг демона не фізичною силою чи зброєю, а вірністю своєму Небесному Батькові, цілковитим виконанням волі Батька. Демон пробував захитати Ісуса у вірності Батькові, але програв, Господь переміг пропозиції злого. «Ще бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу та їхню славу, і каже: Це все дам тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені. Тоді каже йому Ісус: Іди геть [від Мене], сатано. Бо написано: Господеві Богу твоєму поклонишся і Йому єдиному служитимеш» (Мт 4,8-10). Ось, вірність Ісуса своєму Небесному Батькові та велика любов до нього! Син Божий пронесе, засвідчив, цю відданість Батькові своїм життям і не лише тоді, коли чинив різні чуда та навчав народ, але й тоді, коли його переслідували, катували, несправедливо засудили та розіп’яли на хресті. «Він не змагатиметься, не кричатиме, ніхто не почує на майданах Його голосу» (Мт 12,19). Коли Ісуса зрадив його учень і Господа схопили представники ворожого нападу, Петро вийняв меча й відтяв вухо одному з нападників. Син Божий міг себе захистити мислю своєї волі, хоч промовив до учня: «Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?» (Мт 26,53). В Ісуса Христа було інше завдання, яке він виконував з великою любов’ю до свого Батька: «Як знає мене Батько, а я знаю Батька і кладу мою душу за овець» (Ів 10,15). Ісус воює з дияволом, не воює з людьми, яких любить і прибув з неба, щоб спати народ.

Як віруючі в Бога люди, добре знаємо, що життя Ісуса Христа, Божого Сина, було коротке на землі, він багато терпів аж до смерті на хресті. Терпів як людина і терпів добровільно! Помер на хресті, але воскрес, вийшов з гробу без жодної допомоги, бо він – Бог, який виявляв своїм учням: «… що Йому потрібно йти до Єрусалима та багато страждати від старшин, архиєреїв та книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути» (Мт 16,21). І ми святкуємо воскресіння Христове, радіємо його перемогою над смертю, над злом, – диявола переміг Христос!

Дякуймо Ісусові, що він воскресив доньку Яіра (пор. Лк 8,55), старшого синаґоґи; сина вдови з міста Наїн (пор. Лк 7,14-15) і пам’ятаймо, що Господь воскресить усіх нас. Бог даремно не говорить, бо дуже відповідальний за свої слова! Син Божий так виловлювався одного разу до народу: «Щиру правду, щиру кажу вам, що хто слухає моє слово і вірить у того, що послав мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов від смерти до життя. Щиру правду, щиру кажу вам, що надходить година – і вона вже настала, – коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживатимуть» (Ів 5,24-25).

Спаситель запевнив нас про воскресіння, про вічне життя, до якого прямуємо! Стараймося слухати слів Господа, вірити у них та виконувати його волю. Часто повторюймо коротку молитву Ісусових учнів: «… Додай нам віри» (Лк 17,5).

Пресвята Богородице, оживлюй нашу віру в тайну життя, смерті та воскресіння Господа нашого Ісуса Христа! Амінь.

Джерело