У Патріаршому соборі УГКЦ відкрилась виставка «Чорнобильська катастрофа: 40 років опісля, що далі?»
В неділю, 26 квітня, в Патріаршому соборі УГКЦ у Києві відкрилась виставка малюнків учнівської та студентської молоді «Чорнобильська катастрофа: 40 років опісля, що далі?». На експозиції представлено 40 кращих робіт однойменного конкурсу, організованого Бюро УГКЦ з питань екології для шкільної та студентської молоді за підтримки Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Міністерства освіти і науки України.
Організаторів та учасників виставки та конкурсу привітав Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ: «Погляд на трагедію Чорнобиля очима молоді та дітей є особливим поглядом як в минуле, так і в серце нашого сьогодення, але це також голос (клич) у майбутнє. Дякую усім дітям, усім юнакам та дівчатам, які взяли участь в конкурсі та усім організаторам які потрудилися прибути з цією виставкою саме до серця нашої Церкви – до нашого Патріаршого собору в Києві».
Професор Володимир Шеремета, керівник Бюро УГКЦ з питань екології розповів про мету та головні завдання виставки та Всеукраїнського конкурсу «Чорнобильська катастрофа: 40 років опісля, що далі» наголосивши: «пам’ять про Чорнобильську катастрофу – це не лише вшанування трагедії минулого, а й критично важливий фундамент для безпеки майбутнього».
Виставка має на меті привернути увагу до наслідків Чорнобиля і мобілізувати зусилля громадськості задля подолання сучасних екологічних викликів, зцілення ран війни та збереження створеного Богом світу.
Головним посланням виставки є підтримати голос-заклик українських дітей і молоді до відповідальних за долю світу, щодо необхідності зробити належні висновки з «Чорнобильського уроку», щоб ніколи не повторилась подібна трагедія.
Експозиція триватиме до 4 травня в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві, а відтак розпочне свою подорож країною.
Організатори сподіваються, що виставка «Чорнобильська катастрофа: 40 років опісля, що далі» спричиниться не лиш до збереження живої пам’яті про Чорнобильську трагедію, але й стане зерном надії на краще майбутнє, яке залежить від кожного з нас і особливо від нашої живої віри в Бога Творця і Спасителя, яку ми засвідчуємо у солідарних вчинках любові до ближніх, захисті свого спільного дому і всього Божого створіння.
