Олексій Лях-Породько

Іван Гинянський – унікальна постать в українській діаспорі. Він поєднав у собі риси успішного бізнесмена та характер справжнього незламного і національно свідомого українця. Хоча й народився, зростав та формувався за межами України. Адже наша країна тоді була окупована терористичним срср. Однак, пан Іван ріс в українській родині, яка зберігала традиції, культуру, мову, історію, спадщину свого славного народу.

В Україні Іван Гинянський є серед лауреатів “Почесні імена України – еліта держави”. Про його особистість та професійність пишуть так: “Своїм прикладом ця людина встановила орієнтири для майбутніх українських компаній: він збудував одну з найкращих імпортерських компаній в Україні, створив сотні робочих місць та зробив неабиякий внесок в економіку держави. Тисячі клієнтів купують автомобілі, компанія чесно відраховує податки до бюджету держави, розбудовує бізнес і відповідає на непрості виклики сучасності, а нові спеціалісти знаходять справу до душі. Справу, яка може стати головною на все життя. Понад двадцять років існування компанія “Віннер” стверджує: найцінніше – саме люди”.

Тож як і у бізнесі так і у спорті, на думку пана Івана, цінність – саме люди! І він дотримується цього принципу й понині. Адже упродовж десятків років активно підтримує український спорт у США.

Про родину Гинянських написано, знято, обговорено, розказано, висвітлено чимало в США, Україні й світі. Однак є деталі, на які чомусь мало хто звертає увагу.

Саме тема спорту у цій родині має багато цікавого, неочікуваного та приємного. Нам справді є ким і чим пишатись.

Група компаній “Віннер” та спорт

На офіційному сайті Winner – https://winner.ua/history у розділі історія  ключові дати розвитку компанії переплітаються зі спортивним життям. І це не дивно. Бо спортивні традиції у родині Гинянських мають важлива місце. Ось наприклад, 1991 рік, цитую: “Під час тенісного Уїмбулдонського турніру один з керівників Ford запропонував Івану Гинянському, власникові дилерських фірм у Делавері та Пенсільванії під назвою “Віннер”, представляти бренд в Україні”. Припускаю, що така доленосна зустріч і розмова не випадково відбулась у час тенісного турніру. Адже пристрасть до тенісу у пана Івана не випадкова. Він сам був активним гравцем, і у його родині цей вид спорту також є дуже популярним. Син пана Івана брав участь у тенісних таборах, організованих українською діаспорою у США.

Ще приклад про підтримку легендарного українського боксера, зірку світового боксу Володимира Кличка у 2008 році. Цитую: “Прес-конференція Володимира Кличка та його суперника Тоні Томпсона відбувається в Україні за підтримки “Віннер”.

2013 року компанія розширює спортивну географію і долучається до підтримку українського футболу. Цитую: ““Віннер” підписує контракт із Федерацією футболу України та стає офіційним автомобільним спонсором національної збірної України з футболу”.

2023 рік позначився більшим поглибленням співпраці з футбольним життям України. Зокрема футбольний клуб “Динамо” (Київ), MG Motor та Winner уклали спонсорську угоду. Цитую: “У співпраці таких потужних брендів, як MG, Winner та ФК “Динамо” Київ, ми бачимо не лише стратегічне партнерство, але й об’єднання спільних амбіцій у досягненні успіху та розвитку. Очікується, що ця співпраця принесе плідні результати для обох сторін та підсилить їхній вплив на вітчизняному та міжнародному рівнях!”. Це звісно не повний перелік спортивної активності Групи компаній “Віннер”. Але вже з наведених прикладів ми бачимо, що спорт та бізнес єднаються задля розвитку України.

 

Українська Олімпіада 1988 року

27-30 травня 1988 року у Філадельфії (США) відбулася знакова подія – Українська Олімпіада і здвиг молоді з нагоди тисячоліття хрещення України. Проведенню Олімпіади передувала багаторічна кропітка праця багатьох активістів спортивного руху української діаспори. Варто нагадати про те, що Філадельфія вдруге стає господаркою олімпійських змагань української діаспори. Вперше такого роду змагання відбулися у місті 1936 року – Перша Українсько-Американська Олімпіада.

Українська Олімпіада і здвиг молоді мали історичне значення, бо задумувалися й присвячувалися 1000-літтю хрещення України, а також символізували 52-річницю проведення Першої Українсько-Американська Олімпіади. Їй надавалася важлива соціально-історична роль у національному та тілесному вихованні й спортивно-олімпійській традиції.

Про величезне значення Олімпіади висловлювались провідні діячі української діаспори у США. Наприклад, Юрій Рибак писав: “Українська Олімпіада – це радше відновлення та продовження ідеї українського некомерційного спорту і втримання молоді при дійсних олімпійських ідеях, де змагання за першість буде духовим почуттям в осягненні якнайкращих вислідів…  Безперечно будуть чемпіони поодиноких спортивних конкуренцій, але що важливіше – масовий здвиг віддзеркалить здоров’я нашої молоді у діаспорі”.

Свою думку висловив Ярослав Климовський, який відзначав спортивно-духовну сутність Олімпіади й наголошував на можливості проведення ще й зимової Олімпіади: “Змагання, як видно, представляють різноманітно, цікаво та, як личить у цьому роду змагань, вони відбуватимуться в атмосфері сміливості, завзятості та великому хотінні перемоги, та все ж, не забуваючи про спортивну поведінку, а ще більше про дружність, бо ж усі змагуни – брати і сестри по крові. Треба радіти, що українська молодь північноамериканського континенту, беручи активну участь в Олімпійських Іграх, у цій формі вшанує радісний, урочистий Ювілей Тисячоліття Християнства України. Жаль, що не можна було зорганізувати Зимової Олімпіади з нагоди Тисячоліття, хоча про якусь українську Зимову Олімпіаду її організатори свого часу оголошували в “Свободі””.

Отже, для української громади у США та Канади ця Олімпіада мала надзвичайно важливе значення. Тому не дивно, що до допомоги в організації таких масштабних заходів долучилися волонтери, меценати, спонсори, благодійники, всі небайдужі. Зокрема, було зібрано чималі кошти. Серед меценатів варто відзначити Івана Гинянського, який зробив потужний фінансовий внесок. У зв’язку з постійною допомогою пана Івана українському спорту у США, оргкомітет Олімпіади вирішив нагородити його по-особливому й підготував декілька сюрпризів. Ба більше, навіть було названо вулицю іменем родини Гинянських!

Як це було? У суботу, 3 грудня 1988 року, на оселі “Тризубівці” відбулась зустріч для пошанування Діани та Івана Гинянських. Організатором зустрічі був Українським Олімпійський Комітет (УОК). Запрошено понад 50 осіб друзів родини. Адже подружжя фінансово підтримали проведення Української Олімпіади 1988 року та спортивний центр “Тризуб”, передавши відповідно 20 000 та 19 000 тисяч доларів!

Зустріч відкривав голова УОК Ігор Чижович. Далі програма вечора була така: презентація плакету-подяки Гинянським, показ фільму про перебіг Олімпіади, банкет, забава з танцями, музичний супровід оркестру Віктора Литвиненка.

Коли Ігор Чижович урочисто нагороджував плакетою та дякував родині Гинянських, він також оголосив, що в’їздова вулиця на “Тризубівку” відтепер називатиметься “вулиця Гинянських”.

Зміст напису на плакеті подяки: “John and Deanna Hynansky – Principal sponsors of the Ukrainian Olympiad of 1988… The Ukrainian American Olympiad Committee is very grateful to John and Deanna for their contribution and support of the Ukrainian Olympiad of 1988. – Тhe Ukrainian Olympiad Executive Committee May 1988”.

Приймаючи плакету й подяку, Іван Гинянський навзаєм подякував УОК за приємну несподіванку. Також він зазначив успіх проведення Української Олімпіади у Філадельфії. Разом з тим меценат відзначив спортивні здобутки інших проєктів, зокрема Фундації імені Івана Мазепи та Українського освітньо-культурного центру у Філадельфії.

Таким чином, ми вкотре переконуємося, що олімпійські традиції та гуманістичні цінності є природними у родині Гинянських. Особливо це яскраво проявляється, коли стосується підтримку української історії, культури, мови, спортивної спадщини.

Теніс – спорт №1 у родині

1983 року розвиток тенісу серед української діаспори у США кардинально змінився. Бо до його культивування долучився пан Іван Гинянський. Цього року відбувався вже 28 тенісний турнір, що вже заслуговує на увагу й пошану. Про новації турніру українська преса писала так: “Ще одним “першим” було проголошення під час відкриття, що в наступному році фіналісти всіх груп отримають грошові нагороди або подарунки. Як повідомляє ред. 3. Снилик, заплановано встановити спеціальний фонд для розвитку тенісу і популяризації його серед молоді. Відатиме тим фондом турнірна комісія, а ініціатива в цій справі вийшла від д-ра 3. Матківського, який і відатиме цими справами в рамках комісії”.

Чудова та цікава ініціатива для розвитку тенісу! Хоча тут чомусь не згадується Іван Гинянський, але у подальші десятиріччя саме за його фінансової підтримки буде діяти та жити ця ідея. Водночас слід зазначити, що саме у цих турнірах пан Іван щорічно упродовж десятків років буде головним меценатом.

Упродовж десятків років по тому Іван Гинянський здійснював благодійне фінансування українського тенісу у США. Він є засновником Фундації імені Івана Мазепи. Головою цієї фундації було призначено Зенона Матківського. Вибір пана Зенона є природнім, адже вся його родина – знана у тенісному світі, як у США, так і на міжнародній арені. Тому варто зазначити, що упродовж багатьох років Іван Гинянський опікувався розвитком українського спорту в США. Прикладів цьому є багато. Зокрема, тенісні турніри, які він підтримує фінансово з 1983 року. Ба більше, пан Іван сам є учасником тенісних матчів, а його син, як я вже писав вище, брав участь у вишкільному тенісному таборі.

Починаючи з 1984 року, Іван Гинянський щорічно фінансує тенісні змагання. Для прикладу, 1987 року на “Союзівці” відбулись 32-і першості Української Спортової Централі Америки й Канади. Зокрема, тенісні змагання відбувалися під патронатом Фундації імені Івана Мазепи. Грошові стипендії з Фонду розвитку та популяризації тенісу при Фундації імені Івана Мазепи роздано у таких сумах: чоловіки-фіналісти – 600 та 300 доларів; півфіналісти – 100; жінки-фіналістки – 300 та 150; юнаки-фіналісти – 150 та 75. У різні роки грошова винагорода збільшувалась, що приємно дивувало учасників.

До речі, 2019 року у Києві відбувся міжнародний турнір з гольфу “Diplomatic Golf for Good by Volvo”. Серед запрошених почесних гостей був Іван Гинянський. Це також визнанням його жертовної праці щодо допомоги українському спорту у США та й в Україні.

Довідково

Іван Гинянський народився 1942 року у місті Гослар (Німеччина) в українській родині. За сім років сім’я емігрувала до Сполучених Штатів Америки, оселившись у Вілмінгтоні, штат Делавер, де пройшло його дитинство. У двадцятирічному віці розпочав трудовий шлях, пов’язаний з автомобільною справою, у “Холл Форд” у Вілмінгтоні (згодом “Кортесі Форд”, а відтак “Фрідом Форд”). Відповідальний і сумлінний працівник, зумів пройти становлення від продавця до управлінських посад, і отримав можливість стати партнером колишньої компанії ”Холідей Лінкольн-Мерк’юрі” у Вілмінгтоні в 1976 р. Згодом зі своїм колишнім партнером він придбав “Даймонд Стейт Форд” у м. Неварк (у минулому “Джим Вільсон Форд”), дістав ліцензію на прокат автомобілів у штаті Делавер та започаткував лізингову компанію. Також було куплено кузовний цех та декілька дилерських центрів. У 1984 р. за компанією закріпилася промовиста назва Winner, було створено головний офіс і цей час став початком існування Winner Group.

Сьогодні Іван Гинянський володіє 24 компаніями – це автомобільні дилерські центри в США (штати Делавер, Пенсільванія, Меріленд) та потужною імпортерською компанією “Віннер Імпортс Україна” в Україні.

У напрямку розвитку науки пан Іван Гинянський робить регулярні пожертви у наукове товариство імені Тараса Шевченка для підтримки архіву мікрофільмів українських газет. Сприяючи зміцненню українсько-американських міжнародних зв’язків, на власні кошти у 1992 р. придбав будинок для консульства України в США.

Іван Гинянський був удостоєний Міжнародної премії в галузі благодійництва і меценатства “Людина року – 2006”.

За словами Івана Гинянського, дуже важко дивитися вперед і бачити, як далеко ще йти, але, коли озирнешся назад, стає значно легше, адже ти бачиш, як далеко вже пройшов.

Ми б додали – і скільки добрих справ зроблено.

 

  

Джерело