Проповідь Преосвященного владики Тараса, Єпископа Стрийського в Понеділок Святого Духа 1 червня 2026 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди прощі ФГ “Рідня” до Унева.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Настав день, якого всі Христові вірні очікували, коли Господь Ісус, прославлений Воскресінням і Вознесінням, послав Святого Духа. І сьогодні також відроджується те, що сталося в горниці дому, де усі апостоли з Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами, були разом: як «роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти».

Як пам’ять, котра долає віки божественною силою буйного вітру, котрий зворушує, та шуму, що будить, той же вогонь, який просвітлював їх, сьогодні даром Святого Духа огортає і нас, Святий Дух творить щось надзвичайне в житті апостолів. Після смерті Ісуса вони замкнулися в страху і смутку, але тепер нарешті отримують новий погляд і розуміння серця, що допомагає їм інтерпретувати події, які сталися, і пережити глибокий досвід присутності Воскреслого. Святий Дух долає їхні страхи, розриває їхні внутрішні окови, заспокоює їхні рани, помазує їх силою і дає їм мужність виходити назустріч усьому світу та звіщати про Божі справи.

В той момент у Єрусалимі зібралося багато людей різного походження, і все ж «кожен чув, як вони говорять його мовою», бо на П’ятидесятницю відкрилися двері світлиці і Дух подолав усі обмеження. Святий Дух дає розуміння, Він долає розколи, що почався від Вавилонської вежі – плутанину сердець яка протиставить нас навзаєм, та руйнуючи бар’єри відкриває кордони світу щоб ніхто не був забутий чи зневажений.

Та найперше Дух долає межі які існують в нас. Він Дар, який відкриває наше життя для любові. Присутність Духа Воскреслого розчиняє нашу жорсткість, закритість, егоїзм, страхи, які нас блокують, нарцисизм, що змушує нас обертатися лише навколо себе.

Святий Дух приходить, щоб закликати нас до боротьби проти страху втратити життя, поглинутого індивідуалізмом, через який ми, парадоксально, ризикуємо стати самотнішими: ніби взаємно близькими, але нездатними «створювати мережі», постійно зануреними в натовп, але все ж загубленими і самотніми мандрівниками, які втратили розуміння сенсу буття.

Але Дух Божий допомагає нам відкрити новий погляд на життя та його мету. Він веде нас до зустрічі із собою самими, провадить нас до зустрічі з Богом і навчає відчувати Його радість з нас. Він переконує нас, що лише коли будемо витривалими в любові, то отримаємо силу дотримуватися Його слова і змінюватися через нього. Дух долає обмеження всередині нас, щоб наше життя стало простором, де є місце для кожного.

Ісус каже, що це є дар Духа любові між Ним і Отцем, любові, якою Бог обіймає нас. А коли Божа любов перебуває в нас, то ми зможемо відкритися для інших, подолати своє самолюбство та страхи, які бунтують у нас. Дух Господній перетворює і найбільш приховані небезпеки, які чигають на нас в подорожі життям, та вчиняє їх інструментом для перемоги правди і справедливості.

Святий Дух культивує в нас плоди: «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість», які ушляхетнюють життя великодушністю та солідарністю. І це також вирішальний критерій для Церкви: ми справді є Церквою Воскреслого і учнями П’ятидесятниці лише тоді, коли між нами немає кордонів чи розділень, якщо ми вміємо спілкуватися та інтегрувати наші відмінності, щоб як Церква стати простором миру та єдності.

На П’ятидесятницю апостоли говорили мовами тих, кого зустріли, і хаос Вавилону нарешті був подоланими гармонією, створеною Духом. Відмінності, настільки, наскільки Божий подих об’єднує серця і дозволяє бачити іншого як обличчя ближнього, не стають приводом для розділення, а є спільною спадщиною, з якої ми всі можемо черпати натхнення щоб йти спільним шляхом.

Дух руйнує межі і зносить стіни байдужості та ненависті, бо «він навчає нас усьому» і «нагадує нам про слова Ісуса». Саме тому Він, перш за все, навчає, нагадує нам і вкарбовує в наших серцям заповідь любові, яку Ісус поставив у центр як вершину всього. А там, де є любов, немає місця для упереджень, для безпечних відстаней, для логіки виключення, яка віддаляє нас від інших.

Ми всі пов’язані, але водночас розділені одні від одних, притуплені байдужістю і пригнічені самотністю. Трагічним знаком усього цього є війна, яка захоплює нашу землю. І перед лицем нелюдської жорстокості випрошуймо у Духа Божої любові дар єдності, миру та сили стояти за правду і справедливість до кінця, щоб зруйнувати стіни, розвіяти ненависть і допомогти всім Українцям жити як діти єдиного Отця, що є на небесах.

П’ятидесятниця оновлює Церкву, оновлює світ! Нехай сильний вітер Святого Духа дує над нами і в нас, долає обмеження сердець, дарує нам благодать зустрічі з Богом, розширює горизонти любові та підтримує наші зусилля будувати світ миру. Пресвята Богородице, Обручнице Святого Духа, Діво повна благодаті, Маріє Мати Спасителя, супроводжуй та заступайся за нас. Амінь. Слава Ісусу Христу!

 

Джерело