Немає нічого страшнішого, ніж дитячі життя, обірвані війною.

Вони мали йти до школи, дружити, іноді сваритися з вчителями через уроки, шукати свої захоплення – знаходити себе. Вони мали жити. Натомість – порожні кімнати. Залишені іграшки. Нездійснені мрії.

Чернігівщина втратила 28 дітей.

Дзвіночки, які сьогодні розвішують по всій Україні, – це їхні голоси і сміх, який, на жаль, схований у памʼяті.

🕯️Пам’ятаємо кожного маленького українця, якого вбила Росія.