«Я дивлюся у дзеркало автомобіля: якась людина швидко підіймається на перон і дістає з рюкзака ручний протитанковий гранатомет. Я подумав, що це кінець, моя остання хвилина життя. Благо, перед нами був поворот у ліс, ми встигли швидко звернути і проскочити. Народилися в сорочці», – так один із виїздів за харчами для своєї зміни у період російської окупації згадує пан Сергій, начальник однієї з високовольтних підстанцій «Укренерго» у прикордонному регіоні.

Сьогодні наш колега – «універсальний» керівник, який на своєму об’єкті займається всім: від ремонту та експлуатації до складних перемикань. Хоча за освітою пан Сергій – інженер-програміст, і жартує, що колись «навіть розеток боявся». Але у 2006 році, прийшовши на співбесіду, вирішив спробувати побудувати кар’єру в «Укренерго». Вже у 22 роки – став майстром. А незабаром – вже й очолив підстанцію.

Повномасштабне вторгнення почалося для пана Сергія з вибухів. Через близькість до кордону – ворожі війська стрімко просувались уперед. Частина працівників вже першої доби не змогла доїхати на зміну. Тож цілий місяць, відрізані від світу, під постійний гул ворожої авіації, начальник підстанції та двоє чергових – жили прямо на об’єкті. Щоб убезпечити підстанцію, енергетики повалили дерева на заїзді і забарикадувались. Окупанти пройшли повз – всього за кілька десятків метрів.

Але найважче було попереду, коли ворог почав прицільно бити по українській енергосистемі. Після одного з прямих влучань у підстанцію – важливе обладнання було сильно пошкоджене, а велике місто поруч – повністю знеструмилось. «Ми розуміли, що треба негайно подати напругу. Зникне електроенергія – пропаде життя. Наслідки того прильоту ми ліквідовували цілодобово, працюючи пліч-о-пліч із лінійними бригадами. Я тоді приїхав додому лише на третю добу після обстрілу», – розповідає наш колега.

«Ми завжди робимо все можливе і неможливе, щоб подати напругу. Колектив у нас невеликий, роботи дуже багато, а рук – часто бракує. Але, на щастя, більшість людей, коли бачать нас у спецодязі «Укренерго», кажуть: "Хлопці, дякуємо вам!"», – підсумовує пан Сергій.

Доєднуємось до всіх слів подяки на адресу нашого колеги та всього його колективу. Завдяки вам – незламність не згасає!