«Наше прагнення істини та щастя потребує ширших горизонтів», – наголосив Папа Лев XIV, спілкуючись із молоддю під час молитовного чування, яке у вівторок, 9 червня 2026 р., ввечері, відбулося на олімпійському стадіоні Барселони. Цією подією завершився четвертий день його четвертої Апостольської подорожі, під час якої він відвідує Іспанію.

Про це пише українська редакція “VaticanNews”.

Зустріч розпочалася виступом кастельєрів, акробатів, які споруджують «людські вежі», що є неодмінним елементом каталонських святкувань. Після вітального слова Барселонського архиєпископа кардинала Хуана Хосе Омельї внесено хрест, відбувся показ фільму про «Хрести світу», після чого розпочався діалог.

Покликання й пошуки сенсу

На початку юнак, який під час цьогорічного Великодня прийняв Хрещення, розповів про свій досвід шукання відповідей на пошуки сенсу життя, запитував про те, як тримати погляд зверненим на те, що дійсно вартісне, коли суспільство спонукає постійно дивитися вниз і лише на себе самих. Відповідаючи, Лев XIV, насамперед, розділив радість відкриття віри, що є «справді важливим кроком», оскільки «наше прагнення істини та щастя потребує ширших горизонтів».

За словами Папи, потрібно плекати цей «святий неспокій», який сам Бог вклав у наше серце, яке прагне нескінченного. «Коли люди вчаться зупинятися, цінувати важливі речі, по-новому сприймати час і замислюватися над своїм життям, дозволяючи Євангелію просвітити себе, вони також розвивають критичне мислення щодо соціальної системи, яка не ставить у центр людину і спричиняє ситуації несправедливості та екзистенційної злиденності на різних рівнях», – сказав він, зауваживши на основі його досвіду, що саме в такому суспільстві він і багато інших відкрили цінність життя, відкритого на радість віри. А це означає, що «незважаючи на труднощі, місцем, де Бог уприсутнюється і де ми повинні знаходити Його сліди завжди є дійсність, у якій ми перебуваємо».

Не слід одухотворювати біль

Наступною промовляла дівчина, яка розповіла про досвід переживання депресії, «прихованої недуги», яка вражає багатьох дорослих і молодих, приносячи «пітьму, ізоляцію та безмежний біль». Вона зазначила, що одного дня пробувала відібрати собі життя, додаючи: «Я тут, бо Бог дав мені другий шанс». Її запитанням було: де можемо побачити Бога, коли пітьма є тотальною і здається, що вже нічого не можемо вдіяти.

Святіший Отець подякував за цю відверту розповідь про досвід страждання, зворушених тим, що вона «знайшла сили прийняти другий шанс». За його словами, в цьому запитанні, насамперед, було згадано про «мовчазну недугу» депресії, і це вимагає від нас усвідомлення того, наскільки ментальне здоров’я перебуває під загрозою «в контексті суспільств, які вважаються просунутими». Це говорить нам про те, що «є щось глибоко помилкове в певній ідеї зростання, яке піддає людей тискові, очікуванням і напруженню, що підважують фундаментальну рівновагу». «Ось чому потрібна система охорони здоров’я, яка б серед своїх пріоритетів враховувала це невидиме й поширене нездужання, яке торкається також і молоді», – наголосив Лев XIV.

Папа зазначив, що це свідчення говорить також про те, що біль піддає випробуванню віру й сенс, який ми надаємо життю. Він навів досвід Ісуса під час Тайної вечері та в Гетсиманії, коли наближалася Його смерть. «У ті темні години, помираючи на хресті, Ісус поділяє наш біль і відкриває нам обличчя співчутливого Бога, Який несе тягар наших страждань, страждає разом з нами, плаче нашими сльозами і залишається поруч із нами своєю присутністю, сповненою любові та милосердя», – сказав Святіший Отець, підкресливши, що в той час, як в хвилини болю може здаватися, що Бог покинув нас, хрест є свідченням протилежного. Однак важливо, щоб у такі хвилини, коли самі не можемо впоратися, потрібно відкритися комусь, хто б допоміг нам висловити найпростішу молитву, тактовно супроводжував і делікатно тримаючи за руку, допоміг шукати вихід.

«Ми не повинні одухотворювати біль, поверхнево пов’язуючи його з “волею Божою” чи якимось Його таємничим задумом, бо це може применшити страждання, приглушити його, поранити людей. Бог не бажає страждань, Він несе їх разом із нами і запрошує нас витривало уповати на Нього», – наголосив Папа.

Бог не є автором зла

Як простити батькові, який під час спроби вбити матір убив юнака, який старався її захистити, після чого потрапив у вʼязницю, а мама – в пастку наркотиків? І як насправді примиритися з Богом? Про це запитувала вихованка соціального притулку, в якому вона, з одного боку, пізнала світло віри й прийняла Хрещення, але протягом підліткового віку постійно бунтувала проти Бога. І хоч тепер пізнала Його любов, досі виникає запитання до Нього: «Де Ти був, коли я була дитиною?».

Святіший Отець подякував за це сміливе запитання. Він знову повернувся до теми присутності Бога в моментах страждання, зауваживши, що слід замислитися, чи запитувати себе про те, де був Бог, а чи ставити собі запитання про людину та людство. «Ми не можемо приписувати Богові те, що довірено нашій відповідальності; ми не можемо уявляти, що Бог з висоти автоматично відповідає на наші потреби або чародійно запобігає злу; Він наділив нас розумом і волею, дав нам сумління, наділив нас гідністю і свободою, а головне – вийшов нам назустріч, щоб у своєму Сині Ісусі Христі вказати нам шлях, яким слід іти, щоб наше життя було повноцінно людяним, а в нашому суспільстві панували справедливість, мир і братерство», – підкреслив Папа, додаючи, що якщо існує насильство й тріумфує егоїзм, ми повинні поставити собі запитання про себе, про динаміку в наших суспільствах.

Якщо ж йдеться про прощення, Святіший Отець зазначив, що ми повинні навчитися сприймати прощення «як процес, як шлях». Ми також повинні просити про цей дав у Господа, можливо, протягом усього життя, щоб Він «розширив у нас простір любові саме там, де ми поранені». І це процес, який вимагає багато терпеливості, праця, яку ми повинні виконати над собою, як особисто, так і з допомогою супроводу. «Примирення з минулим – це поступовий процес, і, що найголовніше, не слід вважати, що прощення завжди й у будь-якому випадку означає повернення до попереднього стану або відновлення повноцінних стосунків із тим, хто нас скривдив, особливо якщо ця подія була пов’язана з насильством. Можна зберігати добре ставлення до цієї людини, відкидати будь-яку форму ненависті чи помсти, докладати зусиль, щоб відновити стосунки, наскільки це можливо, і, можливо, молитися за неї: це допомагає нам дедалі глибше входити в динаміку прощення та примирятися з Богом і з іншими», – мовив Лев XIV.

Далі прозвучало читання з Євангелії, Папа виголосив проповідь, відбулося визнання віри та вселенська молитва, й після проказування молитви «Отче наш» Святіший Отець уділив благословення.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело

Друк / PDF