Наставництво — це можливість подарувати дитині підтримку, увагу та впевненість у власних силах. Воно є одним із дієвих способів індивідуальної допомоги дітям, які проживають у закладах для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та інших закладах інституційного догляду.

Наставник не замінює батьків і не бере на себе функції опікуна. Його роль полягає у регулярному спілкуванні з дитиною, побудові довірливих стосунків та підтримці на шляху до самостійного життя.

Наставники допомагають дітям:

ділитися життєвим і соціальним досвідом;

розкривати здібності та таланти;

визначитися з майбутньою професією;

опановувати побутові навички;

адаптуватися до життя в суспільстві;

навчитися планувати власний бюджет і користуватися необхідними послугами.

Стати наставником може повнолітня дієздатна особа, яка має бажання підтримати дитину, пройшла спеціальне навчання та отримала позитивний висновок про готовність до наставництва.

Для цього необхідно:

звернутися до Центру соціальних служб за місцем проживання;

пройти навчання за спеціальною програмою;

підготувати необхідний пакет документів, зокрема довідку про несудимість та медичну довідку;

після укладення договору про наставництво познайомитися з дитиною та розпочати спілкування за її обов’язковою згодою.

Кожна дитина потребує людини, якій можна довіряти, яка підтримає, вислухає та допоможе зробити перші кроки до самостійного дорослого життя. Наставництво — це можливість стати саме такою людиною та зробити вагомий внесок у майбутнє дитини.

Джерело