Пам’яті старшого сержанта Ігоря Ляховича (позивний «Берлін») Рятував побратимів на найважчих ділянках фронту, тримав у руках чуже життя
- Автор допису: Український інститут національної пам'яті
Рятував побратимів на найважчих ділянках фронту, тримав у руках чуже життя – і віддав своє
Ігор народився 10 квітня 1995 року в селі Лютинськ в Дубровицькому районі Рівненської області в родині електромонтера та майстрині ткацького цеху.
Після школи вступив до Обухівського медичного коледжу. З студентських років був активним донором крові.
Після коледжу працював медбратом в патронажному центрі в Київському обласному шкірно-венерологічному диспансері. Параельно отримував вищу освіту у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука.
Певний час чоловік виїжджав на заробітки до Польщі, однак після початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну та став до лав Сил оборони.
Служив снайпером у 46-й окремій аеромобільній Подільській бригаді. Воював на Бахмутському та Соледарському напрямках. Заважаючи на наявну медичну освіту, Ігор пройшов додаткову перекваліфікацію на бойового медика.
Після складання теоретичного та практичного іспитів на «відмінно» його призначили бойовим медиком взводу. Відтоді служба Ігоря була пов’язана з порятунком життя. Він працював фельдшером: рятував побратимів на передовій, евакуйовував поранених і загиблих, надавав допомогу на стабілізаційному пункті, під час навчань на полігонах, а також цивільним мешканцям прифронтових територій. Окрім цього, виконував обов’язки діловода медичного пункту.
У складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Ігор брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку, зокрема в районі села Роботине. Пізніше бригаду передислокували на Донбас, на Мар’їнський напрямок.
Загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Філія Синельниківського району Дніпропетровської області 20 травня 2025 року.
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня, медалю "За врятоване життя", відзнаками Міністерства оборони та Головнокомандувача ЗСУ.
Вічна пам’ять Герою!
Христина Микитин
Фото з родинного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
