«Татусю, дякую, що ти живий».

Коротке нагадування про силу слова.

Після важкого поранення Сергій три дні перебував без свідомості. Коли отямився в госпіталі, здавалося, що все закінчилося. За плечима – понад три роки служби, бої на Харківщині, участь у звільненні Ізюма, Куп’янська, Балаклії та Золочева. Попереду – нова реальність без обох ніг.

Зізнається, не розумів, як жити далі…

Але до палати зайшла дружина Тетяна і сказала фразу, яка змінила все:

«Татусю, дякую, що ти живий».

У сімʼї Сергія після народження сина подружжя називає одне одного «татусь» і «мамуся». Тому ці слова стали для нього точкою опори на новому етапі в житті.

«Побратим Володя врятував мене фізично – підбіг під дронами та наклав турнікети. А Тетяна врятувала морально», – наголошує ветеран.

Цього разу Сергій та інші наші ветерани, які проходять реабілітацію у Superhumans Center, разом зі своїми рідними відвідали ранчо «Скарбова гора».