Час від часу світ породжує незвичайних людей, які відрізняються від інших своєю неповторністю та унікальністю. Вони є носіями невичерпного багатства всебічних знань, ідей, пропозицій. Таким був Петро Григорович Черемський. Про це говорить та науково-культурна спадщина, яку він залишив по собі.

Петро Черемський народився 20 червня 1942 року в місті Харкові. Батько загинув під час війни. Малого Петра виховували бабуся, мама, старші брат і сестра. Він вчився одночасно у двох школах, а саме загально-освітній та музичній, по класу скрипки. В 1958 році Петро закінчує школу та йде працювати столяром на Харківський електроапаратний завод. Також він вступає до вечірньої музичної школи для дорослих. В 1959 році Петро Черемський стає студентом інженерно-фізичного факультету за спеціальністю “фізика металів” Харківського політехнічного інституту. Навчаючись в інституті, Петро Черемський бере участь в культурно-мистецькій діяльності. Добре володіючи грою на скрипці, фортепіано та мандоліні, він долучається до студентської художній самодіяльності. В Палаці студентів Петро Черемський стає концертмейстером камерного оркестру, з яким він виступає на творчих вечорах, їздить на гастролі. Водночас, володіючи чудовим голосом, він прекрасно співав українські народні пісні. І це не лише не заважало його науковій діяльності, а навпаки, сприяло їй, зокрема, при написанні кандидатської дисертації, яку він захистив у 1973 році.

Працюючи в Харківському політехнічному інституті, Петро Черемський стає головою інститутської організації Товариства охорони пам’яток історії та культури. Він вшановує пам’ять визначних харківських політехніків, встановлюючи пам’ятні дошки: засновнику інституту та першому його директору Віктору Кирпичову; піонеру вітчизняної авіації, конструктору підводних човнів та автору проекту першого у світі авіаносця, співзасновнику Революційної української партії (РУП) Левку Мацієвичу; визначному письменнику, драматургу, інженеру, науковцю, педагогу, музиканту, засновнику харківської школи гри на бандурі Гнату Хоткевичу та багатьом іншим видатним випускникам Харківського політехнічного інституту. Кожному з них Петро Черемський присвячував статті, які публікував не лише в газеті Політехнічного інституту, але й інших газетах міста Харкова, сприяючи популяризації імен визначних харків’ян.

Петро Григорович мріяв створити в Харкові музейно-виставочний центр історії науково-технічного прогресу та трудових традицій, де були б представлені здобутки українських учених і винахідників усіх часів, включаючи найсучасніші винаходи та проекти конструкторських розробок. На жаль, даний проект, який був підтриманий тогочасною владою, залишився нереалізованим. Вже починаючи зі студентських років, Петро Черемський брав активну участь у роботі кафедри “фізики металів”. Його було визнано фахівцем у галузі “рентгенівського малокутового розсіяння та фізики пористих систем”. Петро Григорович є автором та співавтором низки наукових праць. Серед них три монографії: “Пори в плівках”, “Методи дослідження пористості твердих тіл”, “Пори в твердому тілі”, а також понад 150 наукових публікацій та 5 авторських свідоцтв на винаходи. В 2002 році Петро Черемський захистив дисертацію на звання доктора фізико-математичних наук зі спеціальності “фізика твердого тіла”.

Окрім інститутської діяльності, Петро Черемський здійснював громадську та культурно-мистецьку діяльність в своєму рідному Харкові, виступаючи, зокрема, співзасновником Товариства “Просвіта”, товариства “Спадщина”. Петро Григорович виступав ініціатором встановлення понад 30 пам’ятних дошок видатним особистостям, діяльність яких була безпосередньо пов’язана з Харковом. Зокрема, українському вченому, інженеру, піонеру вітчизняної ракетної техніки, автору теорії космічного польоту на Місяць Юрію Кондратюку; українському політичному діячеві, теоретику побудови Української незалежної держави Миколі Міхновському; ієрарху Української греко-католицької церкви Йосифу Сліпому, діячам “СВУ-СУМ”. Петро Черемський був одним із організаторів встановлення у Харкові першого в Україні Пам’ятного Хреста Жертвам Голодомору 1932-1933 років, пам’ятника Воїна Української Повстанської Армії, Пам’ятного знаку репресованим кобзарям і лірникам. У місті Барвінково, що на Харківщині, за ініціативи Петра Григоровича був встановлений пам’ятник засновнику міста козаку Барвінку.

Петро Черемський стає ініціатором відродження національних традиційних українських свят, таких, як “Івана Купала”, “Різдвяний Вертеп”, залучаючи до їх проведення українську молодь. Також Петро Григорович займався видавничою діяльністю. Спільно з українською молоддю він видавав газети “Нова Україна”, “Щедрик”, журнал “Сніп”, антологію дитячих і молодечих ігор “Дзиґа”, дитячий універсальник для родинного і шкільного читання “Щедрик”, ілюстраторами до яких виступали такі відомі харківські художники, як Валерій Бондар, Леся Юрченко, Микола Базель, Петро Мось. В 1996 році він уклав і видав книгу “Основні поняття літургіки”.

Петро Черемський займався популяризацією творчої спадщини видатного харків’янина Гната Хоткевича. Так було здійснено перше видання забутого художнього твору “Тарасик” про дитинство Тараса Шевченка. Окрім того були перевидані окремі праці митця. Серед них: “Підручник гри на бандурі”, в якому автор навчає харківському способу гри, де права і ліва руки бандуриста виступають як рівноправні партнери, що значно розширює можливості українського музичного інструменту. Також вийшли такі твори Хоткевича, як: “Музичні інструменти українського народу”, “Григорій Савич Сковорода (український філософ)”, “Життєві аналогії”, а також збірник наукових статей, присвячених аспектам творчої спадщини Гната Хоткевича “Дивосвіт Гната Хоткевича”.

В грудні 1997 року під керівництвом Петра Черемського відбувається Перший Всеукраїнський огляд автентичного виконавства на традиційних кобзарських інструментах. В квітні 1998 року Петро Григорович стає ініціатором проведення Першого Міжнародного конкурсу виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. Його співзасновниками стають донька славетного вченого і музиканта Галина Хоткевич та відомий бандурист з Канади Віктор Мішалов. В 2001 році відбувається Другий Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. Цього ж року до Харкова був запрошений народний театр, заснований Гнатом Хоткевичем в селі Красногілля, що на Прикарпатті, якому так і не довелося за життя митця виступити в його рідному місті. В травні 2001 року Петру Григоровичу Черемському рішенням вченої ради Харківського інституту мистецтв імені І. П. Котляревського було присвоєне звання “Почесного професора” інституту. В 2004 році відбувається ІІІ Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича, в рамках якого була проведена Міжнародна науково-практична конференція, присвячена творчій та науковій діяльності Гната Мартиновича Хоткевича.

В 2006 році Петра Григоровича Черемського не стало. Всі свої сили, натхнення, знання та любов він жертовно віддавав Україні. А ще величезна кількість його мрій так і залишилася нездійсненною. Проте його справа не загинула. Сьогодні її продовжують не лише його сини та внуки, але й всі ті, кому не байдужа доля та майбутнє нашого народу.

Максим ЧЕРЕМСЬКИЙ,
Харків

 

Дивіться докладніше про Петра Черемського:

Черемський Петро Григорович. Біографія

До 10-х роковин відходу у вічність Петра Черемського (1942-2006)

Перелік публікацій, наукових праць та видань Петра Григоровича Черемського

Меморіальна дошка, присвячена пам’яті П. Г. Черемського

Птахи і калина. Світлій пам’яті Петра Черемського. Поезія Олександри Ковальової

А. В. Назаренко. До книги пам’яті Петра Черемського

Л. І. Донник. Пам’яті Петра Григоровича Черемського

Деякі газетні публікації про Петра Григоровича Черемського

Світлини з Петром Григоровичем Черемським (частина 1)

Світлини з Петром Григоровичем Черемським (частина 2)

#Петро_Григорович_Черемський #Черемський #річниця #Харків