Різдво Предтечі Рм 13,11-14,4; Лк 1,1-25,57-68,76 (о. д-р Турконяк Р.) с. Поруби 24.06.2026.

Святий апостол Павло знав життя римської знаті та простих римлян, він відважно й трепетно переживав, щоб люд жив доброчесно, залишаючи пияцтво, розбещеність, розпусту та сварки між собою тощо. Учень закликав, щоб духовно зодягатися в Ісуса Христа й враховувати кожну людину, незважаючи на стан її походження чи рівень її віри. Павло не підтримував обставин, щоб судити бідних рабів, але велів ставити їх на рівні зі заможними перед Богом!? Святому Павлові йшлося про те, щоб люди не перебрали на себе роль суддів, замість, залишити суд
Господеві. Святий апостол Павло не обходив мовчанкою негідне та мерзенне життя римської аристократії. Наражав себе на небезпеку, коли критикував розгульне життя знатних римлян, звичайно, що їм це не подобалося, однак, ми не знаходимо ніде реакції можновладців.

Можливо, це не доходило до керівництва, бо їм було відомо про його арешт та кончину, що вирішувало усе. Слід, подивляти відвагу святого апостола, його уболівання за спасіння людських душ та готовність померти за вічну правду!

Святий апостол Лука написав учневі Теофілові коротку розповідь про історію життя святого Івана Хрестителя. Він згадує про священника Захарію та його дружину Єлизавету, зі священицьких дочок Ааронових, вказуючи на їхнє праведне життя перед Господом. Євангелист пригадує про старечий вік священника та його дружини Єлизавети, в яких не було дітей, бо Єлизавета була неплідна й уже не надіялися на народження дитини. Цікавий висновок, що відповідальність за відсутність дітей у сімʼї спочивало на дружині, а не на чоловікові, мабуть, тому, що жінки народжували. І тут апостол пригадує, що побожному священникові Захарії випала черга служити і кадити в Господньому храмі. Захарія увійшов у храм, щоб кадити, а увесь народ молився зовні. Коли священник кадив, сталася неочікувана ситуація: він побачив ангела біля кадильного жертовника, Захарія стривожився й страх огорнув його. Ангел відчув трепет Захарії, тому відразу заговорив, повідомляючи, що молитва Захарії вислухана, це було йому приємно, але, коли почув, що Єлизавета породить сина, а він уже в такому віці не надіявся й не молився про те, – засумнівався… Мимо того, що священник почув імʼя сина, яким нарече його, потім характеристику хлопця: син не питиме вина ні пʼянкого напою, наповниться Святим Духом, багатьох ізраїльських синів наверне до Господа Бога, володітиме духом та силою Іллі тощо, такі слова мовив ангел. Захарія почув слова ангела й видав вкінці текст недовіри до Бога: «… Адже я старий, та й дружина моя зістарілася в днях своїх» (Лк 1,18). Хоч це був великий праведник, священник Захарія, батько святого Івана Предтечі, однак, не довіряв Богові, лише оцінював свої людські спроможності; як священник, мав би знати про народження неплідною Сарою Ісаака (пор. Бут 21,2), однак, його вік блокував повну довіру до Господа, відносно народження Івана Хрестителя. Авраам посідав глибшу віру, маючи сто років, якому народився Ісаак, вповні довіряв словам Бога, а священник Захарія пробував фільтрувати волю Бога, опираючись на свій людський досвід, ставлячи волю Бога на другий план.

Захарія був священник, повинен своїм довірʼям до Бога стояти вище понад мирянський стан, але Авраам показав вищий рівень довіри Богові від священника Захарії і став великим патріархом віри! Хоч Захарія злякався ангела, якого побачив, однак, в розмові не довіряв йому, не зважаючи, що це – посланник Бога. І святий ангел дуже різко відізвався до Захарії: «…Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. І ось, ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збуватиметься…» (Лк 1,19-20). Поки ангел проводив розборки, тобто, пояснював невіруючому священникові мету свого приходу, люди метушилися, що Захарія так довго не виходив з храму. Невіра священника Захарії спричинила німоту його язика, він вийшов із храму й почав давати знаки руками, а люд зрозумів, що мав видіння. Коли Захарія повернувся до своєї оселі, його дружина зачала й пʼять місяців таїлася перед людьми. Народила сина й назвала його Іван, іменем, що вказав архангел Гавриїл, теж імʼя підтвердив й батько народженої дитини, священник Захарія. А люд Юдейської землі дуже дивувався тому, що повʼязане з народженням дитяти у священника Захарії. Багато із людей ставили собі питання: «…Ким же буде ця дитина?…?» Священник Захарія пророкував Святим Духом:
«Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо відвідав і визволив свій народ… (Лк 1,68). І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо тимеш перед Господом, щоб приготувати йому
дорогу» (Лк 1,76). Народження дитяти від Єлизавети, звільнило її від докорів бездітності, а священнику Захарії розвʼязало язик до розмови і наповнило даром пророцтва від Святого Духа! Згодом, святий Іван став великим духовним повелителем пустині, коли ж повернувся з пустелі, охрестив Ісуса, вказуючи на нього, як Божого Агнця, що більший від нього, хто «… хреститиме Духом Святим та вогнем» (Мт 3,11). Святий Предтеча, охрестивши Ісуса, був свідком відчиненого неба, бачив Святого Духа у виді голуба та чув голос Небесного Батька: «… Це є Син мій улюблений, якого Я вподобав» (Мт 3,17). І до святого Івана Предтечі приходили військові, запитуючи: «… А ми що маємо робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтеся своєю платнею» (Лк 3,14).

Просімо святого Івана Хрестителя, щоб він оберігав своїм заступництвом наших військових та виблагав у Господа завершення війни в Україні!

Джерело