30 років тому, 28 червня, я був на канікулах у діда й баби в Радехові.

Мені 15 років.

Прокидаюся, вдягаюся, виходжу на подвір’я. Назустріч іде дід. Такий щасливий!

– Максиме, ти знаєш, яка подія сталася?

– Яка, діду?

– Конституцію прийняли! Тепер ми маємо всі атрибути! Ми стали повноцінною державою. Максиме, ми тепер будемо жити зовсім по-іншому, бо в нас є Основний Закон!

Тоді я ще не міг осягнути масштабу цієї події.

А дід мій був істориком. Він знав, скільки поколінь українців жили мрією про власну Державу. І тому добре розумів, що означає цей день.

Щороку 28 червня згадую той ранок. І діда. Його голос. Його щиру радість.

Сьогодні хочу поділитися з вами ще одними безцінними спогадами.

Дуже вдячний народному депутатові України шести скликань Ярославові Кендзьору, який був безпосереднім учасником ухвалення Конституції України й погодився поділитися своїми спогадами про той історичний день.

Безцінні архіви. Безцінні свідчення.

Обов’язково покажіть це відео своїм дітям.

Маємо знати свою історію, цінувати шлях, який пройшла наша держава, і пам’ятати людей, які її творили.

З Днем Конституції України!

Низький уклін нашим Захисникам і Захисницям, які творять сучасну історію нашої Держави.