3 липня у с. Причепівка Ружинської громади Житомирської області відбулося молитовне вшанування пам’яті українських та польських воїнів, які загинули у червні 1920 року під час боїв за Самгородок, спільно протистоячи більшовицькій навалі.

Про це повідомляє Київська архиєпархія УГКЦ.

На території Ружинщини є особливе місце, яке нагадує про спільну боротьбу українського та польського народів за свободу. Над братською могилою-курганом польських військовослужбовців височіє дерев’яний хрест, а на пам’ятній табличці викарбувані символічні слова «За нашу і вашу свободу». Саме біля цього пам’ятного знаку зібралися представники духовенства, державної влади, дипломати та громадськість, щоб згадати трагічні події літа 1920 року, коли бої за Самгородок забрали життя воїнів, котрі боронили європейську цивілізацію від наступу більшовизму.

Заупокійну молитву за всіх полеглих воїнів, які полягли на ружинській землі, звершили священники Київської архиєпархії УГКЦ: о. Іван Стефанишин, о. Роман Шкрібенець та о. Антон Борис. Присутні також вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та покладенням квітів до братської могили.

У меморіальному заході взяли участь почесні гості: Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Олександр Александрович, представники Посольства Республіки Польща в Україні, заступник начальника Житомирської обласної військової адміністрації Костянтин Лопушанський, керуючий справами виконавчого апарату Житомирської обласної ради Віктор Назар, начальниця Управління культури та туризму Житомирської ОВА Тетяна Руденька, представники Бердичівської РВА, військовослужбовці, науковці, духовенство та жителі громади.

Під час молитви до присутніх звернувся о. Іван Стефанишин, адміністратор парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у Ружині. Він наголосив, що християнська пам’ять покликана не розпалювати ворожнечу, а лікувати історичні рани правдою та любов’ю: «Пам’ять без правди стає зброєю, а правда без любові — новою раною. Лише пам’ять, очищена правдою і освячена молитвою, стає дорогою до примирення і миру. Пам’ять не повинна роз’єднувати народи. Правдива пам’ять очищає, лікує та навчає. Вона допомагає не повторювати помилок минулого і вчить цінувати мир, який завжди має свою ціну».

Отець Іван Стефанишин

Священник підкреслив, що сьогодні Україна знову переживає боротьбу проти тієї самої імперської ідеології, яка понад століття тому несла смерть і поневолення народам Європи.

За його словами, християнське примирення ніколи не означає забуття чи відмови від історичної правди. Навпаки, лише чесне пізнання минулого, молитва за всіх загиблих і взаємне прощення можуть стати основою майбутнього миру між народами. У цьому контексті він вказав на актуальність духовного заповіту святого папи Івана Павла ІІ, який під час історичного візиту до України запропонував українцям і полякам формулу примирення — «Прощаємо і просимо прощення», — щоб історична пам’ять перестала бути джерелом нових поділів і стала початком спільного майбутнього.

Читайте також:
«Прощаємо і просимо прощення» — формула, яку ми знову забуваємо

Зі свого боку, селищний голова Ружинської громади Людмила Біляк висловила вдячність Українському інституту національної пам’яті за вагомий внесок у збереження історичної спадщини краю. Вона наголосила, що такі місця є безцінним свідченням спільної історії українського та польського народів, які допомагають берегти історичну правду та нагадують майбутнім поколінням про високу ціну свободи.

Читайте також:
«Якщо Бога забрати зі світу, нічого справді людського в ньому не залишиться», — Глава УГКЦ про уроки Івана Павла II для України

Як неодноразово наголошував Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, «якщо Бога забрати зі світу, нічого справді людського в ньому не залишиться». Саме тому молитва, пам’ять і відповідальність перед правдою є невід’ємними складовими оздоровлення суспільства та справжнього примирення.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело