На Яворівщині відбувся автопробіг пам’яті Героя – Петра Ткачика «ПЕХА»
Вчора Івано-Франківська громада об’єдналася, щоб вшанувати пам’ять Героя — Петра Ткачика «ПЕХА», який віддав найдорожче — своє життя — за свободу і незалежність України.
Автопробіг, присвячений 30-й річниці від дня народження Петра, став символом пам’яті, вдячності та єдності. Відкриття заходу розпочалося зі спільної молитви, яку провів отець Віталій. Він благословив учасників автопробігу, побажав усім щасливої дороги та Божого захисту в дорозі. Після молитви присутні вшанували пам’ять Петра Ткачика та всіх полеглих Захисників хвилиною мовчання. Колона автомобілів вирушила маршрутом Івано-Франкове — Львів — Сокільники, об’єднавши рідних, друзів, побратимів, друзів-байкерів, керівництво громади, жителів та всіх небайдужих, які прийшли віддати шану Захиснику. Під час автопробігу учасники зробили символічні зупинки в центрі Львова та на вулиці Стрийській, де Петро проживав разом із дружиною. Ці миті стали особливо зворушливими — місця, пов’язані з його життям, ще раз нагадали всім про людину, яку любили, поважали і яка назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів та всієї громади. Особливо зворушливою стала участь друзів-байкерів Петра, які своєю присутністю засвідчили, що справжня дружба не має часу й не згасає навіть після втрати. Рев моторів став символом пам’яті, пошани та незламного братерства. Найважчим цей день був для найдорожчих людей Героя — його дружини Ілони, батька та бабусі, які зі сльозами, але з великою любов’ю згадували Петра. Поруч із ними була вся громада, розділяючи біль втрати та підтримуючи їх у цю особливу мить. Глибокими та зворушливими були слова дружини Ілони, яка з великою любов’ю згадувала Петра — його доброту, щирість, захоплення технікою та світлу душу. Спогади про нього викликали щирі емоції у всіх присутніх. Теплими словами про Петра поділилися також його класний керівник Любов Параняк та майстер виробничого навчання ДНЗ «Художнє професійно-технічне училище імені Й. Станька» Олег Сташко. Завершився автопробіг спільною молитвою та панахидою на кладовищі, де присутні вшанували світлу пам’ять Петра та його синочка Лукасика. Цей день був сповнений щирих сліз, теплих спогадів і безмежної вдячності. Ми вкотре переконалися: пам’ять про Героїв живе не лише в пам’ятниках чи світлинах — вона живе в людях, у спільних молитвах, у єдності громади та в серцях тих, хто продовжує берегти їхній подвиг.
Вічна пам’ять і слава Герою Петру Ткачику «ПЕХА». Герої не вмирають!