Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.

Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.
Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.
Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.
Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.

Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.

Сьогодні на площі Митній у Львові Zenyk Art Gallery відкрила інсталяцію Михайла Деяка «Пройти через…».

Деформований метал нагадує про життя, яке щодня намагається зламати війна. Водночас ці ворота – портал: між минулим, теперішнім і майбутнім.

Коли проходиш крізь них, ніби залишаєш позаду частину пережитого й робиш ще один крок уперед.

Навіть коли все навколо змінюється, важливо не втратити себе, не зректися того, що робить нас нами, і не перестати бачити красу попри біль.

Ми не завжди знаємо, куди веде шлях. Та головне – з чим ми йдемо по ньому.

Джерело

Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.

Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.
Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.
Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.
Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.

Яким би складним і понівеченим не був наш шлях, головне – пройти крізь усі випробування, зберігши в собі людину.

Сьогодні на площі Митній у Львові Zenyk Art Gallery відкрила інсталяцію Михайла Деяка «Пройти через…».

Деформований метал нагадує про життя, яке щодня намагається зламати війна. Водночас ці ворота – портал: між минулим, теперішнім і майбутнім.

Коли проходиш крізь них, ніби залишаєш позаду частину пережитого й робиш ще один крок уперед.

Навіть коли все навколо змінюється, важливо не втратити себе, не зректися того, що робить нас нами, і не перестати бачити красу попри біль.

Ми не завжди знаємо, куди веде шлях. Та головне – з чим ми йдемо по ньому.

Джерело