Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в лемківському храмі святих Володимира і Ольги, розташованому у Шевченківському гаю.

Звертаючись до вірних, які численно прибули до храму, Архиєрей зазначив:

— Святий апостол Павло радів покликаними особами до віри у місті Коринті, які визнавали ім’я Ісуса Христа. Йому було приємно з того, що ці люди цікавилися особою Ісуса Христа, любили слухати розповіді про нього та збагачувалися знанням про Небесного Батька! Апостол дякував Господові за віруючий народ, який зростав у Божій благодаті, вони багатіли у Господа, не шукаючи земських задоволень та утіх. Йому йшлося про те, щоб спільнота віруючих трималася в одній вірі, єдналися та уникали розколів. Добре є стартувати у правдивій вірі, але у ній потрібно зростати, рухатися в напрямі до Небесного Батька й витривати до кінця. У вірі не можливо стояти на місці, вона або зростає, або її втрачається, залежить від практики життя вірою. Святий Павло перестерігав перед поділами, перед розколами, де появлялися певні особи, що іменували себе провідниками, лідерами, хоч не відзначалися вірною практикою життя, любили хизуватися громадою, яку приписували собі та втрачали віруючих осіб. Коли Ісус Христос слідував до старшини синаґоґи, а хвора дочка уже була померла, дехто просили, щоб не турбувати Учителя. А Ісус відізвався до старшого синаґоґи: «…Не бійся, тільки віруй» (Мр 5,36). Господь прийшов у дім, де померла дочка, взяв дівча за руку й промовив: «…Таліта кум, — що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань! І вмить підвелася дівчина й ходила…» (Мр 5,41-42). Ісус дає надію кожній віруючій душі, навіть тій, якій би на нещастя, трапилося померти вірою для Бога, — й тоді не потрібно лякатися, не втрачати надії, а зібратися вірою й приходити до Спасителя!

Господь Ісус любив народ, говорив їм слово Боже, уболівав над людською недолею, проганяв бісів з людей, оздоровляв хворих тощо, але більшість з народу тягнулися за ним не того, щоб почути слова його навчання, — лише бажали оздоровитися від недуг і наїстися хліба з рибою..! Спаситель навчав такими захоплюючими словами, що народ не ворушився, люди заслуховувалися у слова Господні; а Ісус — Бог, йому не потрібно припливу думок, він знавець людського серця, тому легко промовляв до народу те, чого очікували люди… Було пізно, люди втомлені, голодні, спраглі води та відпочинку. Ісус завершив свої повчання, а учні звернулися до Спасителя, щоб відпустив народ купити їжу. Христос же виразно заговорив, бо йому було жаль людей, там були діти, звелів, щоб люди не розходилися, а учні повинні їх нагодувати.

Учні були неготові накормити таку кількість люду, сказали Ісусу, що мають лише п’ять хлібів та дві риби. Для Бога це не становило жодної проблеми, він узяв п’ять хлібів та дві риби: «…поглянув на небо, поблагословив і, переломивши, дав учням хліби, а учні – народові. І всі їли і наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошів» (Мт 12,19-20). Присутніх було п’ять тисяч чоловіків, крім, жінок та дітей..! Господь дбає про свій народ, не залишає його сиротами та не прирікає на голод, а дав їжу, де залишилося ще дванадцять кошів – це щедрість Господа. Святий Учитель Церкви навчає, що «Господь віддав куски не народу, а учням, тому що народ не був таким досконалим, як учні» (св. Ів. Золот. Бесіда XLΙX на Мт, п.3). Цікаво й те, що автор наголосив, що там знаходилися й чоловіки, які йшли за Ісусом – Бога потрібно усім! Господь піклується не лише жінками та дітьми, він дбає про спасіння чоловіків – першу людину створив чоловіка Адама! Коли усі наситилися, Господь велів учням сідати в човен й поплисти на другий бік озера, не затримував їх біля себе, не очікував допомоги й обслуги, або слів якогось жалю. Ні! Ісус сам залишився, щоб відпускати народ, бо люди не спішили покидати Спасителя, приносили хворих та мали різні свої потреби. Господь терпеливо приймав усіх, знаходився посеред народу й очікував часу, щоб після усього піти на самоту й молитися. Кожній людині необхідна спільнота для спілкування та самота, щоб не тільки увійти думками у свої потреби, але нав’язати щире спілкування зі своїм Небесним Батьком. Господи Ісусе Христе, благаємо тебе, помилуй нас грішних й заверши війну в Україні! Пресвята Богородице, спаси нас!

Джерело