Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор з нагоди свята великомученика і цілителя Пантелеймона звершив Архиєрейську Літургію.

У своїй проповіді Архиєрей зазначив:

― Святий апостол Павло уважав, що кари на землі, які докучають людям і прийняті ними, як гідні за допущені провини, служать для того, щоб перестерігати людей, надихнути їх змінити спосіб життя та уникнути у вічності покарання… Потім, ставалося так, що на молитовні зібрання вірні приходили зі своїми харчами й влаштовували відокремлені прийняття з принесеної їжі. Заможні приносили зі собою дорожчі харчі й споживали їх, а бідніші не мали що принести і утворювалася різниця та напруга, бо споживали принесене й не ділилися ні з ким. Тому святий апостол заохочував, щоб на молитовні сходини лиш причащалися, а звичайні харчі, щоб споживали по своїх домах. Для святого апостола Павла дуже важливим було те, щоб вірні, ті, що повірили в Ісуса Христа, не поклонялися ідолам, бо служіння ідолам в тих часах, було часто практиковано. Віруючі люди в Ісуса Христа повинні бути вірними Богові й не піддаватися на поклоніння чи служіння божкам. Бог є один, який створив увесь світ, утримує його в існуванні, все існуюче знаходиться в Господніх руках в його знанні.

У певний час до Ісуса підійшли його учні з питанням про займані місця у Небесному Царстві. Господь відповів їм, щоб вони ставалися своїм характером як діти, що не мудрують, а слухняні своїм батькам. Ісус не відповів учням на запитання, а заохочував, щоб журилися питанням здобуття Небесного Царства, а не турбувалися про займані місця праведниками у небіФФ. Одного разу до Ісуса підійшла мати синів Заведея, Якова та Івана, кажучи: «… Звели, щоб двоє моїх синів сіли – один праворуч тебе, а другий – ліворуч у твоїм Царстві» (Мт 20,21). Ісус запропонував учням життєву умову: «Отже, чашу мою питимете [і хрещенням, яким Я охрещаюся, хреститиметеся]; але, щоб сісти по моїх правиці й лівиці, не моє це давати, а лише кому приготував мій Батько» (Мт 20,23). Господь додав: «… якщо хто хоче між вами стати великим, той хай буде вам слугою, і хто лиш хоче між вами бути першим, хай буде вам рабом» (Мт 20,26-27). Таку відповідь приготував Ісус учням, щоб вони розуміли зміст свого життя: не боротися за вищі місця, а гідно служити своїм ближнім! Господь заохочував учнів, щоб вони жили чесно, практикували чеснотливе життя та любов до ближніх, були простими й не давали поганого прикладу іншим. Він перестерігав, щоб уважали на спокуси, які приходять від світу, пристрастей тіла та демона. Спаситель велів строго ставитися до того, щоб нічим не спокушати ближніх, особливо дітей та радив: «Коли твоє око тебе спокушає, вирви його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у вогняну геєну» (Мт 20,9). Вогонь вічний – це стан непоправний, терпіння вічне; а вирвати око – біль великий, який з часом заспокоїться, хоч пам’ятаємо, що життя людини на землі тимчасове. Господь бажає, щоб усі люди були спасенні, втішалися вічною радістю й усім можливо бути щасливими у вічності, потрібно трішки доложити старання. Розбійник, що висів на хресті поруч з Ісусом, навернувся в останню хвилину й Господь запевнив його про посідання раю.

Сьогодні свята наша Церква відзначає пам’ять святого великомученика та цілителя Пантелеймона, про його життя можна прочитати також в інтернеті. Він був поганином, згодом, пізнав Бога, охрестився і став християнином. Господь дав йому дар зцілювати різні хвороби, що він робив іменем Ісуса Христа. Те, що Пантелеймон став християнином, стало відомо цісарю Миксиміяну. Цісар старався впливати, щоб Пантелеймон відрікся віри в правдивого Бога. Святого дуже мучили важкими фізичними тортурами. Вкінці, святого Пантелеймона стяли мечем і цю смерть він спокійно прийняв, віддаючи себе в руки Бога. Святий великомученику Пантелеймоне, заступайся перед Господом за нас й виблагай кінця війни в Україні. Пресвята діво Маріє, рятуй нас!

Джерело