Проповідь владики Тараса Сеньківа, Єпископа Стрийського, в день свята Усікновення чесної голови святого Івана Хрестителя, 29 серпня 2026 року, виголошена в храмі положення пояса Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі у Христі Брати і сестри!

Сьогодні Церква споминає смерть Івана Хрестителя, день, коли його було страчено. Це не пересічна подія. У смерті Предтечі відкривається істина, яку світ не хоче чути. Іван помер не як злочинець, а як свідок. Пророка примусити замовкнути, бо його голос викривав гріх, а його кров стала печаткою того, що Слово Боже могутніше за владу царів і пристрасті людей.

Ірод боявся Івана, знав, що той праведний і святий. Він навіть нераз слухав Пророка, слова якого турбували його. Він відчував у них істину, але боявся її, бо його воля трималася за темряву. Правда завжди чогось коштує. Вона змушує визнати помилки, відмовитися від зручностей, змінити курс. І тому Ірод волів позбутися пророка, ніж втратити репутацію перед гостями. Він продав правду заради мнимого комфорту та людських оплесків.

А Іван? Він не відступив. Він знав, що його слова викличуть ненависть. Він знав, що може загинути. І все ж не міг мовчати. Адже істина вимірюється не успіхом, а вірністю. Справа не в тому, скільки людей її прийме, а в тому, чи залишиться вона не зрадженою. Тому Іван не помер як переможений – він переміг, бо не зрікся того, що Бог вклав йому в уста.

Сьогодні світ налаштований проти істини. Правда зазвичай не цінується, вона приносить глузування, самотність, а іноді й жорстоку втрату. Але брехня коштує дорожче – вона коштує цілу совість. Це ціна, яку ніхто не може собі дозволити заплатити.

Таким є виклик, коли стоїмо перед обличчям істини, яка нас оскаржує. Чи матимемо сміливість визнати гріх – гріхом, а чесноту – чеснотою, навіть якщо це буде щось коштувати? Сьогодні від нас не вимагається крові, але вимагається вірності. Вимагається, щоб ми не відступили, коли йдеться про наше сумління. Мовчати зручніше, але мовчання вбиває у нас пророцького духа правди, яка визволяє. Бо де є правда, там є Христос і там є вічне життя. А Христос єднається з нами у спільноті Церкви, свого Містичного Тіла.

Сьогодні ми освятили новий храм, який повстав як місце перебування Триєдиного Бога. Колись першим місцем перебування Бога на землі був рай. Не йдеться про його географічне розміщення, але про алегоричне богословське вираження взаємовідносин між Творцем та людиною.

У Бого-людському стосунку немає паритету, але взаємність у вірності між тим, Хто дає життя і закон його збереження, та тим, хто життя приймає і зобов’язаний до послуху цьому закону. Його порушення є гріхом, бо руйнує взаємність та позбавляє людину доступу до дерева життя, що рівнозначне смерті. Закон, що забороняв поживання плоду з дерева пізнання добра та зла, вказував на відповідальність за вживання людиною свободи – здатності вибирати між послушністю Богу чи бунтом проти нього.

Христос прийшов, щоб своєю хресною жертвою подолати смерть та повернути впалій у гріх людині право на рай. Його жертва не є банальним відшкодуванням за провини людства, але остаточним подоланням буттєвого рабства людини, звільненням її від оковів непослуху животворною силою Божої Любові. Ісус воскресив зруйнований гріхом стосунок любові між Богом та людиною, та в усій красі відновити у ній образ і подобу Божу, до якої вона була створена.

Божий образ, вписаний Творцем до її природи, це свобода, яка є досконалою, якщо здатна зректися себе самої ради Бога, щоб вкінці преобразити людину до богоподібності у любові. Любити – означає жити для іншого. В любові скрите таїнство Триєдиного Божого буття, яке Бог Отець у Христі висловив до нас в історії спасіння.

Сьогодні ми посвятили новий храм, який є мистецьким твором не лише у архітектурному розумінні. Його будували талант та жертвенна праця тих, кого Дух Господній покликав тут започаткувати дорогу до раю, який Господь відновлює у наших душах: «бо ви є храмом Бога живого, і дух Божий мешкає у вас».

Сюди будемо приносити біль та страждання вигнаної з раю людини у протягнутих руках каяття з благанням про помилування, щоб відродитися у купелі Божественного Милосердя Спасителя та в силі Святого Духа живитися завдатком вічним життям у Таїнстві Його Тіла та Крові. Нехай цей храм наповниться голосом Вічного Слова, котрим Господь скріпляє нашу відвагу бути вірними Його правді, а Дух Святий, найзнаменитіший архітектор справжньої краси, вчинить найславнішою оздобою цього храму кожного з вас.

Бажаю щоб цей храм став місцем, де в кожній людській душі воскресає радість з єдності з Богом. Тому будьте серцем цього храму, у якому розквітає красою Божого миру та любові новий рай. Рай, якого людство шукає, але ніколи не знайде де-інде, як тільки в безумовній єдності з своїм Творцем, котрий потребує кожного з нас, подібно як Пречисту Діву Марію, звеличену Церквою «Раєм небесним на землі», щоб нести звістку про Бога, який своєю милосердною любов’ю повернув нам у Христі втрачене синівство та відкрив замкнені для нас ворота небесного Царства. Про Бога, довіряючи та надіючись на якого, людина ніколи не постидається. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело