У суботу, 29 серпня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що в селі Старуня, відбулися щомісячні молитовні чування. Уже 101 місяць поспіль паломники з різних куточків Прикарпаття та інших регіонів України збираються у родинному селі блаженного Симеона, щоб разом молитися за мир, справедливу перемогу України, українських Воїнів, а також у власних наміреннях. Чування очолив Архієпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Владика Теодор Мартинюк.

Про це пише медіа-центр Відпустового місця.

Цього разу чування припали на особливий для України день. Саме 29 серпня наша держава вшановує пам’ять Захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Тож одним із головних намірень вечірньої молитви стала пам’ять про полеглих Героїв, молитва за їхні родини та за всіх українських Воїнів, які сьогодні продовжують захищати Батьківщину.

Моління традиційно розпочалися у парафіяльному храмі святих верховних апостолів Петра і Павла. Вечірню очолив Владика Теодор Мартинюк у співслужінні префекта Івано-Франківської духовної семінарії о. Романа Носика.

Молитву своїм співом супроводжували брати-семінаристи. Упродовж Вечірні паломники також мали можливість приступити до Святого Таїнства Покаяння, щоб примиритися з Богом та приготуватися до подальшої спільної молитви.

Після молитви у храмі паломники вирушили на Хресну дорогу. Стація за стацією молитовна громада підіймалася до вершини Старунської гори, розважаючи цього вечора над темою довір’я до Господа. Молитву провадив о. Володимир Лукашевський, виголошуючи авторські роздуми, у яких запрошував паломників поглянути на довіру не як на впевненість у тому, що все в житті складеться відповідно до наших очікувань, а як на здатність залишитися з Богом навіть тоді, коли людина не бачить і не розуміє дороги попереду.

«Довіряти Богові – не означає знати наперед увесь маршрут, розуміти кожен Його задум чи бачити, куди приведе дорога. Бо довіряти – це не знати дорогу, а знати Того, з Ким цією дорогою йдеш», – наголосив священник у вступному розважанні.

Роздумуючи над падіннями Ісуса під тягарем хреста, о. Володимир звернув увагу на те, що християнська довіра особливо потрібна людині саме у хвилини власної слабкості, розчарування чи зневіри. Адже саме падіння ще не означає поразки. «Кінець починається тоді, коли ми перестаємо вірити, що можемо підвестися», – прозвучало під час молитви. Священник заохотив паломників не покладатися лише на власні сили, а вміти, подібно до апостола Петра, простягнути руку до Бога і просити Його про допомогу.

Окреме місце у роздумах посіла тема війни та невідомості, з якою сьогодні живуть українці. За словами о. Володимира, довіра до Господа не дає людині відповіді на кожне запитання про майбутнє і не звільняє її від труднощів, однак дає значно важливішу певність – Бог не залишає людину саму серед її страху, болю та випробувань. Навіть у час війни, коли залишається багато запитань про завтрашній день, Божа любов не перестає діяти і є сильнішою за людський страх та навіть за смерть.

Завершуючи Хресну дорогу біля гробу Господнього, священник закликав не ототожнювати Божу тишу з Божою відсутністю. «Інколи вірити означає залишитися біля закритого гробу і пам’ятати, що Бог ще не сказав останнього слова», – зазначив о. Володимир. Саме тому, підсумував він у завершальній молитві, віра в Бога означає довіритися Йому не лише тоді, коли Його воля зрозуміла, але й у моменти темряви, невідомості та очікування.

Після завершення Хресної дороги паломники зібралися у підземній базиліці блаженного священномученика Симеона Лукача, де Митрополит Теодор звернувся до присутніх із духовною наукою. Свої роздуми Владика розпочав із особливого значення цього дня – пам’яті українських воїнів, які віддали життя, захищаючи Батьківщину.

«Ми зібралися у скорботний день – день пам’яті Захисників і Захисниць, які загинули на полі бою. Великий смуток є на серці. Здавалося б, йому немає меж. Важко знайти слова, пояснення чи потіху», – сказав Митрополит.

Владика зауважив, що саме в такі моменти особливо непросто говорити про довір’я до Бога. Людина, зустрічаючись із болем, смертю та несправедливістю, природно ставить запитання, на які не завжди може знайти відповідь: чому це сталося, де у цій трагедії Бог, чому одна людина виживає, а інша гине? Особливо гостро ці питання звучать тоді, коли війна забирає життя молодих людей і дітей.

«Мабуть, роздуми про довір’я до Бога є одними з найважчих. Як часто ми питаємо: “Чому? Де Ти, Боже? Чому одні в тій самій ситуації могли вижити, а інші – ні?” Але Бог ніколи не хоче страждання. Бог ніколи не хоче смерті», – наголосив Архієрей.

Говорячи про те, як довіра до Бога може виявлятися у конкретних життєвих обставинах, Митрополит Теодор пригадав нещодавню зустріч у Зарваниці з представниками пластового куреня «Хрестоносці» імені Митрополита Андрея Шептицького, серед яких були також ветерани сучасної російсько-української війни. Один із офіцерів поділився з владикою досвідом ситуації на фронті, яка з людського погляду видавалася безвихідною. Як командир він мав приймати рішення та виконувати накази, однак водночас розумів, що людських розрахунків у певний момент уже недостатньо.

Саме тоді, розповів Митрополит, військовий звернувся до Бога зі словами довіри, просячи не просто порятунку, а Божої мудрості для правильного рішення. На думку владики, цей досвід добре показує різницю між людським розрахунком і тією перспективою, яку відкриває віра.

«Є ситуації, в яких із людської рації немає розв’язки. Але є ще Божа мудрість – те, що для невіруючої людини може залишатися незбагненним. Тоді цей військовий почав молитися: “Боже, довіряюся Тобі і прошу Твоєї мудрості”. Отож довір’я до Бога – це ключ до нашого щоденного життя», – підкреслив Митрополит Теодор.

Водночас Архієрей закликав дивитися на трагедію смерті крізь перспективу християнської віри. Смерть, за його словами, якою б болючою вона не була для людини, не є остаточним завершенням її історії. Саме віра дозволяє християнинові побачити за межею земного життя перспективу вічності та Воскресіння.

«Смерть ніколи не є крапкою, не є закінченням. Останнім словом завжди є за Богом, і це слово – Воскресіння. Віра відкриває нам перспективу Воскресіння», – наголосив Владика.

Завершуючи духовну науку, Митрополит Теодор побажав, щоб молитва у Старуні не залишилася для паломників лише пережиттям одного вечора, а допомогла кожному відновити особисту довіру до Господа. «Нехай ці чування допоможуть нам, повертаючись звідси, сказати: “Слава Тобі, Боже. Я вірю і довіряю Тобі”», – підсумував Архієрей.

Після науки Митрополит Теодор прочитав над присутніми молитви на оздоровлення, а відтак ректор Відпустового центру о. Юрій Сидір очолив молебень до блаженного священномученика Симеона Лукача.

Особливим знаком пам’яті цього вечора став також «Стіл пам’яті». Відпустовий центр блаженного Симеона цьогоріч долучився до однойменної всеукраїнської ініціативи вшанування полеглих українських Воїнів.

29 серпня учасники ініціативи по всій Україні залишають символічно зарезервований стіл для тих, хто вже ніколи не повернеться до своїх родин. Його сервірують соняхами, свічкою та спеціальною табличкою, а відвідувачі можуть залишити імена полеглих Героїв. Як зазначають організатори акції, «Стіл пам’яті» має перетворювати різні українські простори на місця пошани та живої пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Україну.

Такий стіл цього дня був і у Старуні. Паломники, які прибували на чування, могли вписати імена полеглих Захисників та Захисниць, зберігаючи їх не лише у людській пам’яті, але й несучи ці імена у спільну молитву.

Кульмінацією молитовного вечора стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Митрополит Теодор Мартинюк у співслужінні 43 священників Івано-Франківської Митрополії. Своїм співом молитву супроводжував молодіжний хор «Алилуя» з м. Тернополя.

У проповіді, роздумуючи над Божим словом з нагоди свята Усікновення чесної голови святого славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, Владика Теодор звернув увагу на небезпеку половинчастого християнства – бажання залишатися вірним Богові лише доти, доки ця вірність не вимагає від людини конкретного вибору чи жертви.

«Ми часто стоїмо перед спокусою бути наполовину християнами. Може виникнути думка: можливо, якби Іван Хреститель був більш второпним, якби знайшов кілька інших слів, які сказати Іродові та Іродіяді, то залишився б живим. Але він не пішов на конфлікт із власним сумлінням. Він мав відвагу сказати цареві: “Ти робиш погано”», – наголосив Митрополит.

Натомість Ірод, за словами проповідника, добре показує іншу дорогу – шлях людини, яка не має достатньої відваги зупинити зло на самому початку. Один компроміс поступово відкриває дорогу наступному, а гріх, якщо людина його не відкидає, породжує новий гріх.

«Гріх завжди породжує гріх. Він нагромаджується, один гріх іде за іншим. І врешті те, що починається з одного неправильного вибору, приводить до наступного – аж до гріха вбивства», – застеріг Владика.

Водночас Митрополит Теодор наголосив, що історія Івана Хрестителя не є історією поразки. На перший погляд, могло здаватися, що перемогли ті, хто змусив замовкнути голос пророка. Однак минули століття, і пам’ять про святого Йоана продовжує жити, тоді як зло, яке прагнуло його знищити, не отримало останнього слова.

«Зло ніколи не перемагає. Людина, яка втрачає свою людяність, стає нездатною до повноцінного щастя і повноцінного життя. Минуло дві тисячі років, а скільки людей сьогодні носить ім’я Іван! Той, про кого мали б забути, став великим святим, і до сьогодні ми беремо з нього приклад», – сказав Архієрей.

Проводячи паралель із постаттю покровителя Відпустового центру, Владика пригадав, що своїх «Іродів» мав і блаженний священномученик Симеон Лукач. Радянський режим намагався змусити його відмовитися від вірності Богові та Церкві, а згодом – знищити пам’ять про підпільного єпископа. Однак сталося протилежне.

«Своїх “Іродів” мав і блаженний Симеон Лукач, у храмі якого ми сьогодні зібралися. Вони також хотіли знищити його, стерти його ім’я. Але сьогодні сотні тисяч вірних приїжджають сюди, щоб просити саме його святого заступництва», – зазначив Митрополит Теодор.

На завершення проповіді Владика закликав присутніх не шукати компромісу там, де йдеться про вірність Христові та власному сумлінню. Приклади Івана Хрестителя і блаженного Симеона Лукача, за його словами, показують, що християнська вірність може мати високу ціну, однак саме вона врешті витримує випробування часом.

«Чи варто бути наполовину християнином? Ні, бо тоді програємо і нічого не осягнемо. Тож не будьмо половинчастими християнами. Будьмо добрими, правдивими християнами. Це найкраща стратегія нашого життя – так, як святий Іван Хреститель, так, як блаженний Симеон Лукач», – підсумував проповідник.

Наприкінці молитовного вечора духовенство і паломники спільно помолилися у наміренні священників та нових покликань до священничого і богопосвяченого життя. Вірні, виконавши необхідні умови, також мали можливість отримати повний відпуст.

Завершуючи чування, о. Юрій Сидір подякував Митрополиту Теодору за його прибуття до Старуні, духовне слово та спільну молитву, а також духовенству, хористам і всім паломникам, які цього вечора творили спільноту молитви.

Нагадаємо, що молитовні чування у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача відбуваються щомісяця, 29 числа. Початок молитовної програми – о 18:00.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело