Здається, що іспит закінчується в ту мить, коли на екрані з’являються бали. Та що насправді відбувається з випускником, коли НМТ позаду, показує дослідження Так, Всеукраїнська програма ментального здоров’я Ти як? провела лонгітюдне дослідження (https://howareu.com/…/doslidzhennia-nmt2026-po-toi-bik…) психоемоційного стану майже 42 тисяч учасників НМТ-2026 до тесту й після отримання результатів.

Що виявилося несподіваним

Сам бал майже не корелює із тим, як підліток почувається «після»: зв’язок між отриманим результатом і рівнем дистресу – практично нульовий.

Натомість вирішальним є розрив між очікуваним і реальним: не який бал підліток отримав, а який очікував отримати. Якраз у цьому інсайті криється завдання для нас, дорослих: допомогти підліткам формувати реалістичні, гнучкі очікування ще до іспиту. Навіть просте «НМТ не межа твоїх можливостей» з уст тата чи мами вже є помічним. Більше способів підтримки випускників є в гайді, створеному разом із мережею молодіжних просторів «12–21» і реалізованому спільно з Міністерством освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти.

І ще цифра з дослідження, яку не можна оминути: майже половина (49,6 %) тих, хто пройшов обидві хвилі опитування, перебувала в зоні підвищеного навантаження і до, і після тесту. Для них НМТ не короткий стрес, що минув, щойно результати оголосили, а тривалий стан, із яким вони йдуть далі. Найчастіше – у нову для себе роль студента / студентки.

Ці самі випускники за кілька тижнів стають першокурсниками й заходять у заклади вищої освіти з тим самим внутрішнім тягарем, помноженим на виклики адаптації: нове середовище, невизначеність, часом – самотність у гуртожитку. Психоемоційний стан першокурсника – безпосереднє продовження того, що пережив випускник школи. Тож і підтримка має бути такою ж безперервною.

Тому в межах «Ти як?» для університетів підготовлено практичні рекомендації з підтримки першокурсників – для викладачів і психологічних служб ЗВО. Йдеться про прості практики, які нагадують: тебе бачать, ти не сам(а). Саме із цього у новому середовищі й народжується відчуття психологічної безпеки.

А для першокурсників «Ти як?» разом із Державним університетом «Житомирська політехніка» створила щоденник ментального добробуту Mental Glow. Тут можна відстежувати настрій і рівень енергії, помічати, за що вдячний(а), ставити реалістичні цілі, вчитися відрізняти те, що можна контролювати, від того, що ні.

Дослідження показало ще одне: підлітки рідко просять про допомогу, навіть коли їм важко. «Впораюся сам» – так відповідали 63 % опитаних. Але є ще одна копінг-стратегія: «буду серед своїх» – не мовчати, залишаючись наодинці зі своїм станом, а бути там, де є свої. Тому й ЗВО важливо поєднувати обидві ролі: бути місцем, де підтримка приходить першою, і простором, де формується спільнота. Адже серед своїх «впораюся сам» перестає бути єдиним виходом.

 

Джерело