8 вересня, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, владика Володимир очолив урочисту Божественну Літургію з нагоди храмового празника парафії на Сихові. У своїй проповіді єпископ говорив про Пресвяту Богородицю та приклад її батьків – Йоакима й Анни.

У душпастирському слові єпископ зосередився на значенні витривалої молитви, прикладі родини Йоакима та Анни та цінності материнства у сучасному світі. Проповідник закликав до внутрішньої застанови та відновлення особистої довіри до Бога.

Уроки довіри від Йоакима та Анни

Сьогодні святкуємо величний богородичний празник, а саме Різдво Богородиці. Часто в народі це свято називають «Друга Богородиця», оскільки наступає після Успенського празника. Як би ми не називали це свято, 8 вересня пригадуємо собі постать Пресвятої Богородиці, цієї без сумніву найбільшої жінки в історії християнства і людства.

Що хочемо навчитися від сьогоднішнього свята? Виховання дитини починається задовго до її народження чи зачаття, воно починається в способі життя і думання її батьків. Погляньмо на подружжя Йоакима та Анни, від яких вчимося великої довіри. Бездітність в тодішніх обставинах була великою проблемою, це вважалося карою, позбавленням Божої благодаті.

Що більше, не одна подружня пара могла плекати надію, що саме в них народиться Месія.

Напевно Йоаким і Анна зазнавали багато зневаг та насмішок, але вони не переставали молитися, благати, щоб в них народилася дитина. Не нарікали, не звинувачували Бога у своїй долі, хоча не виключено, що мали таку спокусу. Вони перебували в молитві.

Молитва як довіра і вдячність

Ми можемо собі часто думати, що наша молитва не вислухана. Тому знеохочуємося, коли все валиться. Тоді пояснюємо Богові, що вже нічого не допоможе, навіть з самої проблеми робимо собі божка. Не треба з молитви робити стрес, бо Богові найперше залежить на тому, щоб ми всі були щасливі. Часто кажемо, що буде як Бог дасть. Чи Бог хоче, щоб хтось невластивим способом життя нищив собі здоров’я, щоб хтось жив неморальним, гріховним життям, адже Бог дав людині велику гідність, створив її на свій образ і подобу.

Кожна молитва є почута Богом, вона діє там і тоді, де найбільше потрібно. Від нас вимагається лише довіра і почуття вдячності. Щаслива людина — ця, яка більше дякує, ніж просить. Якщо постійно Бога лише просимо, то, можливо, не віримо, що він нам це дасть, не довіряємо.

Хоча роки минали і народження дитини ставало щораз менш ймовірним, подружжя Йоакима та Анни не переставало довіряти Богові. Тому були наділені великою благодаттю, вони отримали Марію — Матір Ісуса Христа.

Ми водночас подивляємо їх, що наважилися прийняти це нове життя, незважаючи на немолодий вік.

Материнство і свято життя

День народження Марії є великим святом для цілої християнської родини.

Народженню Богородиці радіють ангели й люди, усі святі Старого й Нового Завітів, як це наголошують літургійні тексти празника. Сьогоднішній день є святом життя, надії, служіння, а передусім материнства. Почуттями великої вдячності обіймаємо наших матерів за те, що нас народили, дали нам зелене світло у життя. Мама ніколи не докоряє дитині за те, що в болях її народжувала, бо радість над новим життям перемагає кожний біль. Материнство — це солодкий присмак болю!

Паломництво до власного серця

Сьогодні велике свято на Сихові, у цій парафії. Тут є храмовий празник, але він є кожного року. За останній рік немало людей покинули цю землю. Ми ще маємо ласку жити. Запитаймо себе, наскільки ми змінилися, в якому напрямку йдемо, що змінилося в цій парафії, в нашому особистому житті за останній рік? Як важливо зробити паломництво до власного серця? Як важливо, щоб ми були живими, тоді живою буде і Церква!

Маємо сьогодні чудову нагоду відновити нашу віру в молитву. Важливо усвідомити її місце та значення в нашому житті. Перед нашими очима є приклад Йоакима і Анни. Можливо, не завжди Бог нам дасть те, що просимо, бо Він знає, що для нас краще. Але завдяки витривалій молитві ми будемо близько до Бога, ми тим самим будемо великими почитателями Пресвятої Богородиці. А її материнська опіка буде над нами.

Джерело