З нагоди початку Академічного навчального року в Львівській духовній семінарії Святого Духа УГКЦ Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію та поблагословив семінаристів і викладачів.

Звертаючись до присутніх у храмі, Архиєрей зазначив:

— Святий апостол Павло говорив про справжню мудрість, якою володіють ті особи, які ведуть боротьбу за вічне щасливе життя. Таких осіб він називає досконалими в порівнянні з мудрістю вчених людей, які далекі від Бога. Відомо, що книжники та фарисеї були вченими й мудрими людьми, але їхня вченість включала знання в самозакоханості. І погляд на мудрість володарів він понижує тим, що вони розіп’яли Спасителя світу, не пізнали й не прийняли Сина Божого. Така мудрість – це нерозум, бо вона не бачить правди, не турбується вічністю і втрачає те, що «Господь приготував тим, що його люблять». Не можна назвати мудрими тих, хто здобувають космос, а втрачають вічну нагороду від Бога. Пізнавати космос, здобувати високі наукові знання — це добре й можливо необхідне, але, коли втрачати щасливу вічність, космічні знання нічого не допоможуть!?

В поданім тексті з Євангелії святого Матвія пізнаємо, що Господь не сприймає такої любові, яка ставить його на друге місце. Бога слід любити більше як батьків, братів чи сестер, або будь-кого. Навіть, коли така любов вимагає терпіння, все одно – любов до Господа на першому місці! Ісус Христос поставив любов до нього на перше місце, а любов батьків до дітей і дітей до батьків повинна мати своє місце, і не перевищувати любові до Бога. Бо, хто не бажав би поступитися своєю природною любов’ю до своїх близьких перед любов’ю до Бога, така особа недостойна, негідна Бога. Можливо, це — велика вимога, мабуть, це стається несенням хреста, але й такий нелегкий тягар слід реалізувати, бо йдеться про порятунок своєї душі. Наша душа – найдорожча нам і найближча для нас, але ради Христа, задля Сина Божого, ми повинні пожертвувати своєю душею, бо йдеться про її спасіння. Багато святих йшли на муки, бо любов до Бога стали вище усього і в такий строгий спосіб рятували свою душу. Святі виконували волю Бога: втрачаючи свою душу, жертвували своїм життям з любові до Господа й отримали вічну нагороду в небі!

Ісус Христос поставив високо планку прийняття апостолів, прирівнюючи до прийняття його самого, а це він прирівняв до прийняття його небесного Батька. Господь наголосив прийняття пророка, праведника і, коли це відбувається в їхнє ім’я, така особа отримає винагороду пророчу або праведника. Тобто, прийняття не відносилося до самої гостинності як такої, але яким іменем особа приймала гостя. Син Божий навіть не оминув згадати про подання потребуючим чашки води, коли хтось зі своєї убогості не міг пригостити подорожнього, то кожна особа спроможеться на подання склянки води. Він вказав на те, щоб ближнього вшанувати поданням води, тобто і чимось малим, на що кожна особа спроможна. І це вияв любові, за яку Господь винагороджує душу.

Дорогі брати семінаристи, священники семінарії, отці, викладачі УКУ та семінарії, усі присутні гості, друзі, прошу, прийміть щирі вітання з початком Академічного року для наших семінаристів та усіх задіяних у цьому! Звичайно, що найперше для брата-семінариста: зростати й виховувати свою душу у відношенні до свого Творця та ближніх. Потім, важливість освіти, здобування знань, усе разом взяте повинно широко відчиняти двері для продовженого зростання у духовному вимірі та здобування знання. Використовуйте мудро час, набувайте знань, опановуйте своє серце, щоб приближатися духовно до Господа! Хай Господь усіх благословляє в розвитку розуму, дає мудрості, сили характеру, щоб гідно верстати свій життєвий шлях! Пресвята Богородице, бережи усіх нас і виблагай у свого сина завершення війни!

Джерело