15 вересня Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав зустрівся зі студентами, викладачами та працівниками Івано-Франківського національного медичного університету. Під час візиту Предстоятель УГКЦ поспілкувався з аудиторією про виклики війни, біоетику, покликання і важливість «Бути людиною» у професії медика.

Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ .

Зустріч відбулася у великій навчальній аудиторії одного з корпусів вишу, а її модератором виступив ректор ІФНМУ Роман Яцишин. Упродовж заходу студенти мали змогу поставити Главі Церкви запитання щодо віри, війни, особистого вибору, професійного покликання, відповідальності лікаря та викликів сучасного суспільства.

Вітаючи гостя, ректор наголосив, що є запитання, відповіді на які не знайдеш у книжках, розмовах із друзями чи через сучасні технології штучного інтелекту. Особливо гостро вони постають в умовах війни, коли молодь опиняється перед вибором: де і як будувати майбутнє, чи залишатися в Україні, як продовжувати навчання та працювати задля відбудови держави.

Також Роман Яцишин пригадав, що цього ж дня на фасаді бібліотеки університету урочисто освятили мозаїчну ікону Пресвятої Богородиці з Ісусом Христом на руках.

Звертаючись до присутніх, ректор підкреслив, що ця розмова є особливою для молодих людей, зокрема для тих, хто приїхав навчатися з різних куточків України, які особливо гостро відчувають жахіття та наслідки війни — втрату рідних, дому чи окупацію рідного краю.

Відкриваючи зустріч, Блаженніший Святослав подякував присутнім, зізнавшись, що й сам давно прагнув поспілкуватися зі студентством. Він зауважив, що напередодні освятив на Прикарпатті гарнізонний храм для українського воїнства, який свого часу був зруйнований радянськими танкістами, тому, за його словами, дуже символічним є те, що після відбудови святині Господь привів його саме до медичного університету.

Окрім цього, Глава УГКЦ поділився власним досвідом, адже у 1989 році він закінчив Бориславське медичне училище, а після цього два роки служив військовим медиком у радянській армії, зокрема в Луганську.

Однією з центральних тем промови очільника Церкви стала людяність медичного працівника. Звернувши увагу на вітальні слова студентів, Предстоятель наголосив: «Медик — це той, хто має допомагати людині. Це розкаже кожен священник. Але щоб допомагати іншій людині, треба перш за все самому бути людиною. Тоді все стає на свої місця».

Вітаючи університет із 80-річчям, Блаженніший Святослав підкреслив, що завдання медичної освіти не зводиться лише до передачі знань і формування навичок. Виш має допомогти майбутньому лікареві сформувати світогляд і свідомість, адже згодом йому довірятимуть найцінніше — здоров’я та життя.

Окремий акцент Предстоятель зробив на ризику «розлюднення» через війну, стрімкий розвиток технологій, штучного інтелекту та нових видів зброї.

Торкаючись теми ШІ, він зауважив, що пацієнти дедалі частіше намагаються самостійно встановити діагноз і підібрати лікування ще до візиту до фахівця. На думку Глави Церкви, це створює новий виклик — збереження живого спілкування між лікарем і пацієнтом: «Перед нами стоїть баталія, боротьба за живе спілкування між лікарем і пацієнтом. І тому я вважаю, що бути лікарем — це мистецтво. Бо мистецтво — це не шаблонне відтворення якихось стереотипів, а те, що змушує тебе бути постійно творчим та креативним», — підкреслив Предстоятель.

Він пояснив, що медицина не повинна ставати механічним застосуванням протоколів. Лікар має вміти поєднувати норми й знання з індивідуальними особливостями конкретної людини.

Також Блаженніший Святослав закликав студентів активно поєднувати теорію з практикою. Пригадуючи роки навчання, він розповів, що чимало часу проводив у лікарнях, де спостерігав за роботою фахівців та асистував під час операцій: «Коли те, що я чув у медучилищі чи читав у книжці, я бачив, як воно функціонує на практиці, повірте мені, всі ті знання набирають зовсім іншого світла. Вони починають жити у ваших руках».

Наприкінці вступного слова Предстоятель висловив повагу до вибору студентів і додав: «Ми всі маємо шанс потрапити один одному в руки! Ми всі є живі люди. І так важливо нам, пацієнтам, усвідомлювати, що ми потрапили в руки людини, яка справді має особливий дар від Господа Бога дбати про моє здоров’я».

Під час відкритого діалогу Блаженніший Святослав разом зі студентством торкнувся глибоких світоглядних та етичних питань. Зокрема, одна зі студенток поцікавилася, як розпізнати власне покликання й зрозуміти, чи є труднощі на шляху викликом, який слід подолати, чи сигналом змінити свій вибір. Глава Церкви порівняв життєву кризу з медичним поняттям точки підсумування, наголосивши, що виклики є природним «болем росту» особистості. Він запропонував три правила для прийняття важливих рішень: щиру молитву, яка відкриває «Боже світло»; глибокий пізнавальний аналіз власної душі й талантів; а також урахування порад людей, які щиро тебе люблять — батьків чи духівника.

Окрему увагу Блаженніший Святослав приділив значущості академічного капеланства, підкресливши, що присутність духівника у виші є важливою для розбудови щирих взаємин і формування середовища академічної доброчесності.

Особливо трепетним моментом зустрічі стало запитання від Олесі Овчар — матері Богдана Власія, полеглого Захисника України. Богдан навчався на пʼятому курсі ІФНМУ та добровільно взяв академічну відпустку, аби стати на захист Батьківщини.

Предстоятель також відповів на запитання щодо етичного вибору лікаря — моментів, коли виникає суперечність між дотриманням протоколу й внутрішнім християнським відчуттям.

Важливим акцентом розмови стала відповідь на запитання студентки щодо ставлення Церкви до посмертного донорства та трансплантації органів. Блаженніший Святослав розвіяв міфи про «гріховність» цього кроку, наголосивши, що добровільна згода віддати свої органи задля порятунку іншого життя є виявом найвищої християнської любові. Окремо Глава Церкви закцентував на важливості принципу презумпції згоди чи незгоди, підкресливши, що ключовим етичним виміром трансплантології є саме вільне й свідоме волевиявлення людини за життя або її родини. На підтвердження своїх слів Предстоятель додав, що й сам публічно дав згоду стати донором органів після смерті.

У ході дискусії порушувалися й інші важливі теми: співпраця Церкви та медицини, вибір лікаря, збереження віри й надії під час війни, запобігання вигоранню та віднайдення сенсів, відповідальність за людське життя, вміння залишатися людиною серед болю й смерті, подолання страху перед майбутнім та важливість навчання й розбудови держави в Україні.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело