З нагоди 25-ліття Школи Святої Софії Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в храмі Всіх Святих УГКЦ за участі учнів і вчителів.

У своїй проповіді Архиєрей наголосив:

— Святий апостол Павло не бачив Ісуса Христа, не чув його наук, був ворогом прихильників Сина Божого, але навернувся, залишив, так званий «свій шлях побожності» й проповідував Господа, який викупив людський рід з неволі гріхів своєю смертю на хресті. Апостол писав до віруючих ефесян про Ісуса, як того, хто вказував дорогу до спасіння та хто освячує людей. Господь бажає бачити усіх нас в небі, Бог бажає усіх нагородити, тому створив небо для людей, які проживають на землі й за вірність Господу слідує вічна нагорода у небі! Господь призначив усіх людей як мешканців неба, але не усі цього бажають, може устами – так, а життям – ні. Святий апостол згадує про спасіння, радіє вірою ефесян в Господа Ісуса, написав, що молиться за них і переконує, що «… Батько слави, дав вам духа премудрості і об’явлення на його пізнання» (Еф 1,17). Ми, теж, пам’ятаємо, що усе добро відносно вічного спасіння ми отримали від Господа, не здобули своїми силами, але Господня благодать дарувала нам, тому тримаймося праведної дороги, щоб успадкувати вічне щастя.

Навчання Ісуса Христа захоплювало народ, який слідував за ним, незважаючи на обставини та потреби тіла. Євангелист Марко написав, що зібраний народ перебував з Ісусом уже три дні в пустині й сам Господь пригадав, що люди голодні, яких потрібно уже відпустити. Спаситель призвав до себе учнів, сказав, що турбується за людей, які підуть від нього в дорогу, повертаючись голодними, щоб не зомліли в дорозі. Учні не могли нічим зарадити, лише повідомили, що мають сім хлібів. Очевидно, на таку кількість народу це було нічим, бо дрібкою хліба трудно наїстися.? Але Ісус – Бог, який піклується, щоб накормити увесь світ, він дає ріст рослинам, наповнює їх зерном, плодами, турбується про ріст овочів тощо. Тому Ісус взяв хліби й рибу, як людина віддав хвалу Небесному Батькові, переламав, відав учням, а ті роздавали людям, бо хліб та риба помножувалася в руках учнів. Усі наситилися ще й зібрали кусні, що залишилися, а людей було біля чотирьох тисяч. Люди поволі розійшлися, подалися до своїх домівок, а Ісус з учнями направився у Далматську землю. Розуміємо, що Господь дбає про духовний та фізичний стан кожної людини.

Господь знає про нас, про наші потреби, про успіхи та невдачі кожної особи, хоче усім допомогти, але не всі звертаються до Бога, не усі вірять в існування Бога, тому багато людей не дбають про свої душі та не осягнуть вічне щастя для своїх душ. Ісус попереджав тодішніх слухачів, а разом усіх людей про суд над кожною людиною та вирок: «І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Відновлюймо віру у своєму розумі, стараймося провадити добре християнське життя, щоб отримати вічну нагороду у небі!

Молімося до Господа та благаймо, щоб завершив війну в Україні.

Джерело