«Бували такі масовані атаки, що все небо ставало чорним. Від російського кордону ракети летять буквально 40 секунд… Були часи, коли ми вводили обладнання в роботу, а вже наступного дня його знову знищували повністю. Вночі я телефоную колегам на підстанцію і питаю лише одне: "Персонал живий?". Чую у відповідь: "Живі всі". І це – найголовніше!». Так про свою роботу розповідає Олександр – провідний інженер відділу оперативного управління НЕК «Укренерго» в одному з прифронтових регіонів.

Олександр працює в компанії вже майже 20 років. У професію пішов слідами матері, яка віддала галузі понад чотири десятиліття, ставши заслуженим енергетиком. Починав електрослюсарем, згодом працював у відділі зв'язку, а потім – електромонтером та диспетчером на одній із найбільших високовольтних підстанцій.

«Березень 2023-го та березень 2024-го – місяці, коли весь наш енерговузол ворог повністю «садив на нуль». Був період, коли одну з підстанцій цілий тиждень безперервно били шахедами. І щоразу, виходячи на зміну, наші хлопці робили те, що повинні – відновлювали, відновлювали і ще раз відновлювали. Начальники підстанцій, майстри, лінійники – всі працювали пліч-о-пліч, удень і вночі», – розповідає Олександр.

Нині наш колега виконує широкий перелік завдань. Це участь у розробці планів відновлення енергопостачання регіону після атак, створення тимчасових схем роботи мережі, складання програм введення обладнання в експлуатацію. Витримувати такий ритм роботи допомагає родина, яка завжди поруч. Син Олександра вже визначився з майбутнім: каже, коли виросте – теж неодмінно стане енергетиком.

Цьогоріч наш колега отримав відзнаку за свою сумлінну працю. Міністерство енергетики України вручило йому офіційну Подяку.

Ми теж висловлюємо вдячність Олександрові та всім його колегам за стійкість, професійність та збереження світла у наших оселях. Незламність не згасає!