Вже котрий Гелловін ми всі, як той гарбуз: трохи не у формі, але все ще з вогником всередині.

Хотіли б боятися казок про відьом чи історій про невдалі вихідні. Та мусимо переживати через близьких на війні, лякатися гучних звуків і тремтіти від холоду взимку. Наш горор — це реальність, у якій вимушено стали надто сильними.

Тож хай цей день для українців буде лише нагадуванням: будь-який морок минає, коли ми світимо разом. Коли обіймаємо близьких, пишемо тим, про кого хвилюємося, даємо собі право просто відпочити.

Світло завжди перемагає.

Джерело