«Святий священномученик Йосафат нагадує нам про велику боротьбу за правду і справедливість, про необхідність поборювати всяке зло та ненависть у наших серцях» – владика Василій Івасюк.

12 листопада у храмі святого священномученика Йосафата м. Коломиї відбулося храмове свято, під час якого відзначили 35-річчя парафії та 36-ту річницю священства отця-пароха Володимира Касіяна. Цього дня також відбулися піддияконські свячення брата Святослава Угріна та освячення вітражних ікон, встановлених на центральному фасаді храму.

Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський. Йому співслужили о. Володимир Касіян, парох храму, о. д-р. Андрій Квік, синкел у справах духовенства, о. Юрій Терещенко, Коломийський протопресвітер, о. Роман Кіцелюк, економ єпархії, диякон Максим Федюк та численне духовенство.

Перед початком Божественної Літургії владика Василій уділив піддияконські свячення братові Святославу Угріну.

Під час проповіді архиєрей звернув увагу на постать святого священномученика Йосафата Кунцевича, який присвятив своє життя справі єдності Церкви та наверненню грішників. Святий шукав шляхів до поєднання через милосердя, любов до ближнього і навіть до своїх ворогів, підтверджуючи ці чесноти не лише словами, а й власним життям.

Ставши єпископом, Йосафат особливо ревно працював задля поєднання «Русі з Руссю». У міжконфесійній боротьбі за єдність він отримав прізвисько «душехват», адже його проповідь і пастирське служіння приводили багатьох людей до єдності з Католицькою Церквою.
Святий Йосафат, звертаючись до тих, хто його переслідував, говорив, що вони ненавидять його за те, що він усім серцем любить їх і готовий віддати за них навіть своє життя. Ці слова виявилися пророчими, адже невдовзі він прийняв мученицьку смерть.

У 1623 році владика Йосафат прибув до Вітебська. У ніч на 12 листопада він перебував у молитві. Його противники організували провокацію: увірвалися до єпископської палати, побили слуг і нищили все довкола. Того дня, у неділю, Йосафат служив у храмі. Повернувшись, він став молитися, лежачи хрестом на підлозі. Згодом вийшов до розлюченого натовпу та лагідно промовив: «Діти, чому б’єте моїх слуг? Якщо маєте щось проти мене, ось я!».

Після цих слів нападники жорстоко вбили святителя. Його тіло скинули до Західної Двіни, прив’язавши до ніг камінь. П’ять днів тривали пошуки тіла мученика. За переказами, над водою з’явилося незвичайне світло, яке вказувало на місце, де перебувало тіло владики. У п’ятницю його знайшли та підготували до поховання.

Архиєрей також згадав про події 1650 року, коли, за переказами, з рани на голові святого Йосафата знову потекла свіжа кров. Після відкриття гробу його мощі виявилися нетлінними. Вшанування святого стало свідченням його духовної величі та сили заступництва, об’єднуючи у молитві людей різних християнських традицій.

Після завершення Божественної Літургії владика Василій подякував отцеві Володимиру за багаторічне служіння на парафії та наголосив на важливості прикладу святого Йосафата для сучасних християн.

«Святий священномученик Йосафат нагадує нам про велику боротьбу за правду і справедливість, про необхідність поборювати всяке зло та ненависть у наших серцях», — зазначив архиєрей. Також владика подякував священнослужителям і піддиякону Святославу та побажав усім многая і благая літа.

Своєю чергою отець-парох Володимир Касіян подякував владиці за візит і за те, що у проповіді нагадав про велике значення служіння святого священномученика Йосафата.

«Святий Йосафат мав велику чесноту — вірність, яка має надзвичайне значення. Дякую нашим парафіянам за вірність, яку вони виявляють упродовж багатьох років через своє служіння та жертвенність. Бажаю вам, щоб, служачи, ви не втрачали вірності одне одному, щоб у ваших стосунках не було лицемірства. Хочу подякувати владиці та всім присутнім священникам, які сьогодні завітали до нас», — наголосив отець Володимир.

До присутніх звернувся і нововисвячений піддиякон Святослав Угрін. Він подякував Богові, владиці та всім, хто долучився до його духовного формування, і попросив молитовної підтримки.

«Найперше хочу подякувати Господеві Богові та Вам, владико. Дякую всім, хто долучився до мого формування, і прошу про молитву», — сказав брат Святослав, після чого вручив владиці квіти.

Після цього священники уділяли мирування парафіянам, а владика Василій разом із духовенством вирушив до центрального фасаду храму, де звершив чин освячення нововстановлених вітражних ікон.

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ
Світлини: піддиякон Микола Брунь

Джерело