На початку липня Володимир Путін, виступаючи на зустрічі з депутатами Держдуми, заявив, що Росія «всерйоз поки що нічого не починала» в Україні. У зв’язку з цим думки експертів розділилися. Хтось вважає, що за словами російського диктатора звучить неприкрита погроза посилити військові атаки на Україну чи шантаж у відношенні західних країн. Деякі, навпаки, вважають, що в цій фразі звучить натяк на можливість переговорів, проте чинником, який працює проти такої перспективи, є «видима слабкість колективного Заходу», пише Center for European Policy Analysis.

Проте схоже, що Москва не має наміру змінювати свою тактику по відношенню до України, яка полягає у планомірному наступі, спробі вимотати супротивника затяжною війною та навмисному терорі щодо цивільного населення України.

До останнього відносяться насамперед навмисні удари по центрах скупчення мирних жителів, як це сталося у Вінниці в середині липня. Тоді внаслідок ракетного удару по центру міста загинули 23 людини, серед них діти. Генштаб ЗСУ і раніше повідомляв, що Москва «продовжує завдавати ракетно-бомбових ударів, намагаючись повністю знищити інфраструктуру та житлові квартали українських міст», а також намагається створити умови для гуманітарної кризи.

Наслідки російського обстрілу центру Вінниці. Вінниця, 15 липня 2022 року

Схожі методи далеко не єдині в арсеналі засобів психологічного тиску на українців, які регулярно використовує Кремль. Ще наприкінці травня російські пропагандисти відкрито обговорювали у головній політичній передачі країни «Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым» (укр. – «Недільний вечір з Володимиром Соловйовим») тактику взяття українських міст.

Під час обговорення «запрошені експерти», спираючись на приклад знищеного Маріуполя, прямо радили контролювати простір, який «битиме по кожній людині, по кожному міському жителю», оскільки «саме мораль усередині міста впливає на те, скільки він протримається». Для досягнення цієї мети пропагандисти пропонували навіть розробити якусь ультразвукову зброю, яку «люди не могли б витримати».

ТАКТИКОЮ, СПРЯМОВАНОЮ НА ПІДРИВ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ УКРАЇНИ, Є СПРОБИ НАЛАШТУВАТИ ЖИТЕЛІВ ОКУПОВАНИХ РЕГІОНІВ ПРОТИ КИЄВА

Ще однією тактикою, спрямованою на підрив обороноздатності України, є спроби настроїти жителів окупованих регіонів проти Києва. Одним із головних методів тут є, безумовно, пропаганда. Ще наприкінці травня ЗМІ повідомляли, як у Бердянську, Херсоні та інших окупованих містах почало виходити видання «Южный плацдарм» (укр. –  «Південний плацдарм»), яке займається створенням і поширенням пропутінської пропаганди через YouTube, Телеграм і вебсайт. Раніше, до створення окремого ЗМІ, очевидці розповідали, як по Маріуполю та інших захоплених росіянами містами їздять машини з екранами, на яких транслюється кремлівська пропаганда.

Як зазначає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, «російські військові посилюють тиск на населення і прагнуть схилити до співпраці тих, хто залишився в регіоні», намагаючись грати на почутті невизначеності, яке охоплює місцевих жителів під час війни. За його словами, окупанти стежать, щоб учителі викладали за російськими програмами, а лікарі працювали безпосередньо під російським контролем. У Херсонській області повідомляють про велику кількість випадків тортур і мародерства  по відношенню до мирних жителів.

У ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЮТЬ ПРО ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ВИПАДКІВ ТОРТУР І МАРОДЕРСТВА ПО ВІДНОШЕННЮ ДО МИРНИХ ЖИТЕЛІВ

Однак іще сильніше, ніж залякування і пропаганда, на людей діє втягування місцевого населення у війну з рештою України. Фактично, Москва з 2014 року використовує окуповані Крим і частину Донбасу як військову базу та плацдарм для воєнних дій проти України. Це стосується не лише завдання ударів з підконтрольних Росії територій, а й залучення місцевих жителів до служби в російській армії. За словами представника «Кримської платформи» Марії Томак, Росія використовує кримчан «як живу силу, як гарматне м’ясо проти власного народу та власної країни».

Ще до повномасштабного вторгнення Москви Міноборони України повідомляло, що «спецслужби Росії вербують жителів окупованих територій до приватних військових компаній». У березні з’явилася інформація  про те, що командування російських військ активно мобілізує чоловіче населення на окупованих територіях Донбасу, використовуючи його як передовий ешелон розвідки боєм. Днями правозахисник Павло Лисянський заявив, що зараз на окупованих теренах мобілізують навіть студентів.

За його словами, примусова мобілізація починається з 18 років, і за неї відповідає окрема структура, яка працює в так званих «ЛНР» і «ДНР» від Південного військового округу в парі з місцевими комендатурами. За процесом спостерігає російська ФСБ. Уникнути примусового відправлення до армії неможливо, оскільки відділи кадрів університетів і коледжів зобов’язані надавати військкоматам усі дані на студентів, включаючи їхні адреси. Павло Лисянський зазначає, що мобілізованих таким чином студентів практично не озброюють і кидають у безпосередній близькості від лінії фронту, скажімо, копати окопи. Таким чином, російські війська намагаються розвідати, де знаходяться позиції українських військових.

Ще однією ефективною тактикою, окрім мобілізації українців, що опинилися в окупації, стало завдання удару по решті областей України із захоплених Росією територій. У разі, якщо українські війська завдають удару в відповідь, місцеве населення мимоволі втягується в «логіку війни», за якої, незалежно від того, з чиєї вини відбулася атака, вони опиняються в ситуації, коли їх «бомбіт Україна».

ЯКЩО ЗСУ НЕ СТРІЛЯЮТЬ У ВІДПОВІДЬ, РОСІЯНИ, ЗА СВІДЧЕННЯМИ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ, САМІ ПОЧИНАЮТЬ ОБСТРІЛЮВАТИ ЗАХОПЛЕНІ МІСТА

Якщо ж українські війська не стріляють у відповідь, росіяни, за свідченнями місцевих жителів, самі починають обстрілювати захоплені міста. Так, на початку червня українські ЗМІ з посиланням на соціальні мережі повідомляли, що обстріл кількох районів Донецька вівся з Макіївки – передмістя, яке з 2014 року контролюють російські війська. Російська пропаганда, як водиться, звинувачує в обстрілах ЗСУ. Цілком природно, що навіть мимовільне перебування «з іншого боку барикад» вкрай негативно позначається на єдності українського народу, і, як мінімум, частина місцевих жителів може звикнути асоціювати себе з ворогом.

При цьому російська пропаганда не приховує, що окуповані території потрібні Москві лише як гарматне м’ясо та розмінна монета для нових авантюр. Зокрема, прокремлівські Телеграм-канали відкрито пишуть, що Росії, можливо, не варто вводити окуповані території до свого складу. Натомість їй, на думку авторів, «у перспективі вигідніша поява держави-сателіту України зі столицею в Харкові». На їхню думку, таке утворення може стати «новим інструментом геополітичної гри в сучасній Європі», а згодом «увійти до Союзної держави нарівні з Білоруссю». Схожі цитати дуже добре ілюструють справжнє ставлення Москви як до окупованих нею народів, і до власних громадян.

Статтю передруковано з дозволу Center for European Policy Analysis (CEPA)

Джерело