НАСПРАВДІ, колись давно тема боротьби з тероризмом була для путінського режиму перепусткою у пристойне міжнародне співтовариство. З терористами боролися США (які буквально нещодавно знищили аль-Завахірі, лідера вже згаданої «Аль-Каїди»), з терористами, начебто, боровся і Путін – на Північному Кавказі. На цьому ґрунті Вашингтон і Москва знаходили взаєморозуміння.

Але з поступовою деградацією російської політичної системи, кремлівський «антитероризм» також вироджувався у форми, які дедалі більше насторожували колишніх партнерів.

В «терористи» та «екстремісти» у Росії почали записувати критиків режиму та й просто всіх, хто бодай чимось дратував Кремль, на кшталт «Свідків Єгови» і товариства «Меморіал». Звинувачення в тероризмі стало узаконеною формою розправи з будь-ким.

Сучасний російський «антитероризм» має вкрай огидну людожерську природу. Інколи буквально людожерську. Як, наприклад, у випадку зі звинуваченнями проти бранців «Азова»:

Інсинуації про канібалізм – черговий прояв офіційної політики дегуманізації українців серед російської аудиторії, для її спонукання до схвалення чи безпосередньої участі в геноциді.

Криміналізація військовополонених – порушення міжнародного гуманітарного права. А звинувачення їх у тероризмі – намагання перевести стрілки з власної терористичної природи Росії.

«Юрисдикція органів російської влади не поширюється на територію України. Тому «рішення» Верховного суду РФ про визнання полку «Азов» нібито «терористичною організацією» є правовим нонсенсом. Трохи дивно звучить: країна, яка стоїть за крок до того, щоб бути визнаною спонсором тероризму і яка порушує будь-які правила та звичаї ведення війни, визнає когось терористичною організацією», – заявив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк.

І він абсолютно правий. Бо вже 2 серпня у МЗС РФ офіційно допустили розрив дипломатичних відносин зі США у разі оголошення Вашингтоном Росії країною – спонсором тероризму.

Спікерка російського дипломатичного відомства Захарова заявила: «Вашингтон ризикує остаточно перетнути точку неповернення з усіма наслідками, що випливають».

А обіцяним жахливим наслідком, очевидно, має стати вступ РФ у війну між США та КНР на китайському боці… якщо тільки ці дві держави колись захочуть між собою воювати.

Китайський рахунок війни з Тайванем

Після того, як 1 вересня на Балканах не вийшов рімейк початку Першої світової, російські пропагандисти дуже розраховували принаймні на подобу відкриття тихоокеанського театру воєнних дій глобального конфлікту.

Але з Тайваню, куди 2 липня прилетіла спікерка Палати представників США Ненсі Пелосі, також не вийшло Перл-Гарбора.

Під час її польоту можна відслідкувати як поступово,  буквально у прямому ефірі, змінювалась риторика російських ЗМІ: «невже полетить? – полетіла! – летить? – летить! – невже приземлиться?- приземлилася!».  Апофеозом психозу, який охопив російську владу та її ЗМІ, був пост Кадирова про «великі держави».

НАСПРАВДІ, те, що «велика Росія» так відчайдушно бажає ще когось долучити до своєї «глобальної війни» проти Заходу свідчить про її слабкість та комплекс меншовартості не менше, ніж нинішні черги росіян у магазинах H&M, IKEA, які оголосили про свій відхід з РФ.

З таким ментальним «ідолопоклонством перед Заходом» (як казали у радянські часи) війну не виграти. Навіть, якщо товари європейської якості в Росії суцільно замінять товари китайської якості. Ментально ця війна Кремля із Заходом програна. І задовго до Путіна. Ще у 1970-х, коли з’явилися фарцовщики, які торгували американськими джинсами.  

А щодо взаємовідносин Пекіна з Тайванем, то, наприклад, з 1991 року до кінця травня 2021 року тайванські інвестиції в КНР складали 193,5 млрд доларів.

Саме на Тайвані знаходиться компанія TCMS – світовий лідер з виробництва напівпровідників. Тих, яких зараз катастрофічно не вистачає Росії, і які вона мріє отримати для своїх «калібрів». 

Глава TSMC Марк Лю вже заявив, що якщо КНР нападе на Тайвань, то «усі підприємства компанії припинять роботу. Порушення ланцюжків постачань завдасть шкоди по обидва боки Тайванської протоки».

Тому Пекін ще добряче подумає, перш ніж перейти від навчань навколо Тайваню до чогось більш серйозного.

А щодо сварки Пекіна з Вашингтоном, то варто знати і наступну цифру: товарообіг КНР і США протягом останнього року складав 755, 645 млрд доларів. Між КНР та ЄС за підсумками першого кварталу цього року – 205,87 млрд доларів.

Для порівняння: товарообіг Росії та Китаю лише 51,09 млрд доларів. Чи буде Пекін жертвувати американським і європейськими ринками заради геополітичної путінської маячні про війну із Заходом?

Санкції: від «чорного золота» до 6G

Китай – не Росія. Це тільки Путін заради своїх нічим не підкріплених амбіцій може у буквальному сенсі подарувати іншим величезну російську частку на ринках нафти і газу.

З початку серпня, до попередніх санкцій на газ, нафту, сталь додалось і вугілля, на постачання якого до країн ЄС з Росії введено повноцінне ембарго. Ціна питання хоч і невелика – 4 млрд євро на рік, але болюча. Російські пропагандисти волають, що «Європа змерзне» і смакують новини про те, як, наприклад, голландці вже запасаються дровами.

НАСПРАВДІ, найбільшими імпортерами російського вугілля в Європі є саме Нідерланди – 14,9 млн тонн. За ними: Польща – 7,7 млн тонн, Німеччина – 7 млн тонн, Італія – 4,4 млн тонн та Франція – 2,6 млн тонн.  Але вже цього року, крім внутрішніх енергозберігаючих заходів Європа почала впроваджувати і зовнішні закупівлі. Тільки Казахстан із січня по травень поставив до країн ЄС вугілля майже вдвічі більше, ніж за весь минулий рік.

Це вже призвело до зниження видобутку «чорного золота» в РФ на 17% та його експорту до 30%. Більшість вугільних російських компаній, де працюють десятки тисяч осіб, – це Кузбас і Далекий Схід. Ембарго потягне за собою зменшення видобутку та відповідно, переробки вугілля, що може стати катастрофічним для населення цих регіонів. А їм ще на «відновлення Донбасу» скидатися.

До того ж, 2 серпня Мінфін США вніс до списку санкцій 13 громадян Росії, у тому числі шість мільярдерів, а також колишню гімнастку, а нині голову ради директорів «Національної медіагрупи» Аліну Кабаєву. Вашингтон до останнього не вносив її у свої списки, побоюючись «особистого гніву Путіну». Що ж, тепер США не залишає йому «нічого особистого».

Але слідом за Кабаєвою, яка стала головним медійним лицем нового списку Вашингтону, сховався його реально високоточний удар. Під нього потрапили «Фонд Сколково», технопарк та Сколківський інститут науки та технологій. Санкції загрожують їм обмеженням доступу до американських технологій і серйозно ускладнюють розробку телеком-обладнання для зв’язку покоління 6G. Про необхідність його впровадження (минаючи стадію 5G) в РФ було минулого тижня оголошено на найвищому рівні. 

Для розвитку цих технологій важлива глобальна кооперація з технічних стандартів та вибору частот. Тому на тлі відходу з Росії західних виробників телеком-обладнання Nokia, Ericsson та зупинення поставок з боку китайської Huawei OpenRAN, цей удар Вашингтону по Росії дійсно болісний.

Коли фейк може бути більшою правдою, ніж сама правда

І наостанок про черговий (як вже було офіційно заявлено у РФ) фейк. Цього разу  «імені екс-президента РФ Медведєва», чиє скандальне «одкровення» у «ВКонтакте» про відновлення СРСР багатьом «зробило ранок» 2 серпня. Пост досить довгий. Ось його основні тези. 

• усі народи, що населяють колись великий і могутній Радянський Союз, знову житимуть разом у дружбі та взаєморозумінні;
• після звільнення Києва та всіх територій Малоросії … Русь знову стане єдиною, могутньою і непереможною, як і тисячу років тому за часів Давньоруської держави;
• після цього, під єдиною рукою Москви, на чолі зі слов’янським народом, ми підемо в похід для відновлення кордонів нашої батьківщини, які, як відомо, ніде не закінчуються; 
• Грузія була створена в нинішніх кордонах лише у рамках Російської Імперії;
• Казахстан – штучна держава, це колишні російські території… В нинішньому столітті влада Казахстану почала реалізовувати ініціативи щодо переселення всередині республіки різних етнічних груп, яке можна кваліфікувати як геноцид росіян.

У Медведєва негайно заявили, що сторінку зламали. Тоді питання до керівництва головної соцмережі Росії, де кожен чиновник, до речі, повинен мати обліковий запис. Якщо самого Медведєва не вберегли, то що казати про інших? Багато хто припускає, що це був такий собі тролінг від нинішнього «куратора Донбасу» Кирієнка, чий син у керівництві «ВКонтакте». А самого Кирієнка свого часу не вберегла від фейку вже згадана Кабаєва. 

НАСПРАВДІ, ми живемо у дивовижний час, коли фейк може бути більшою правдою, ніж сама правда. Відомий український публіцист Денис Казанський з цього приводу пише, що зміст посту (нехай і видаленого) зовсім не відрізнявся від тієї нацистської дичини, яку Медвєдєв писав до цього.

«Опус продовжують обговорювати так, начебто це був реальний пост. Адже абсолютно всі – і прихильники, і вороги – розуміють, що саме так російська влада насправді й думає. Навіть якщо Мєдвєдєв і не писав цей пост – написане все одно нічим не відрізняється від того, що регулярно заявляють різні російські депутати та чиновники. 

Як би там не було, в одному фейковому пості (якщо він дійсно фейковий) виявилося більше правди, ніж в усіх офіційних заявах російських чиновників, зроблених у попередні роки».

Тому екс-президенту можна вже і не соромитись за свої одкровення. Санкції все одно будуть тільки посилюватися, і ніяка нова глобальна війна вже нічого не спише.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело