Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Сьогодні четвер, 18 серпня 2022 року, і Україна вже 176-й день стоїть у нерівній кривавій боротьбі з російським агресором.

Знову впродовж доби здригалася українська земля під російськими бомбами та ракетами. По всій лінії фронту – від Харківщини до Херсонщини – йдуть тяжкі бої. Найбільш інтенсивні вони на Донеччині: довкола Авдіївки, Бахмута, Краматорська ворог неустанно атакує позиції нашого війська. Проте найбільша трагедія цієї ночі розгорнулася у Харкові, де ворог кілька разів потужно обстріляв, зокрема ракетами, це місто.

Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!

Попередніми днями ми роздумували над правами людини, їхнім походженням, змістом, метою. Але абсолютно очевидно, що замало тільки говорити про них. Адже права невід’ємно пов’язані з обов’язками. У суспільстві кожному праву окремої людини відповідає обов’язок усіх інших людей загалом – обов’язок визнавати й поважати це право.

Люди, що вимагають власних прав, але водночас забувають шанувати, виконувати відповідні обов’язки щодо інших, щодо прав іншої особи, їх зневажають, це люди, які однією рукою будують, а другою – руйнують. Утверджуючи права людини, ми всі разом маємо стати на їхній захист, маємо відчути свої обов’язки щодо них.

Хочу звернути вашу увагу на те, що не тільки окремі люди втішаються певними правами, а й цілі народи і держави також мають права та обов’язки. Сьогодні, щоб можна було говорити про мирне співжиття людства, необхідно утверджувати міжнародне право, бо те, що чинне для окремої людини, чинне і для народів.

Церква вчить, що міжнародне право ґрунтується на принципі однакової поваги до держав, до права кожної людини на самовизначення, на принципі вільної співпраці задля вищого спільного блага людства. Тобто права народів – це ніщо інше, як права людини, що плекаються на вищому міжнародному рівні. І тому ми кажемо, що кожна нація та народ мають фундаментальне право на існування, власну мову та культуру, через які виявляються і розвиваються, на свій духовний суверенітет, на життя за власними звичаями, за винятком, звісно, порушення основних прав людини і, зокрема, утиску меншин.

Кожен народ має право на будівництво власного майбутнього через належне виховання молодого покоління. Міжнародний порядок вимагає рівноваги між окремим, частковим та спільним, універсальним. І досягти цієї рівноваги, цього мирного співжиття, яке ґрунтується на взаємній повазі всіх націй, ми покликані всі без винятку. Адже найперший обов’язок усіх нас – жити в мирі, повазі та солідарності з іншими народами.

На жаль, ми бачимо, як сьогодні війна в Україні стала викликом для міжнародного права. Російський агресор не поважає нікого: ні власних громадян, ні права України, ні свого державного, культурного, духовного суверенітету. Зневажає міжнародне право й інституції. Тому те, що нині діється в Україні – це справа всього людства, бо заторкує самі основи, фундаменти міжнародного права.

Сьогодні особливо хочу звернутися до наших бабусь і дідусів, до осіб старшого віку. Саме ви є золотим скарбом нашого народу, Церкви та держави! Ваш життєвий досвід, здобутий тяжкою працею, який учить розуміти справжню ціну людського життя, чесно заробленого шматка хліба, так потрібен для сучасного людства, ваших дітей, а особливо внуків. Ваш духовний досвід, досвід віри, вміння молитися, переживати й бачити глибше дійсність очима віри життєво необхідні українському народові. Тому хочу запевнити в нашій всенародній, всецерковній повазі до кожного і кожної із вас. Ми хочемо огорнути вас нашою любов’ю, молитвою і підтримкою. Під час війни саме люди старшого віку найбільш вразливі до цього лиха, яке спіткало наш народ. Бачимо, що в зоні бойових дій здебільша залишилися люди саме старшого віку, які не мають куди евакуйовуватися або не можуть цього зробити через стан здоров’я.

Тому сьогодні особливо молимося за тих, які перебувають безпосередньо в зоні бойових дій, живуть у бомбосховищах, щодня у смертельній небезпеці. Усіх зворушили кадри старенького дідуся, який колисав на рука свою новонароджену внучку, і разом із нею був змушений покидати свою домівку, евакуюватися.

Дорогі, дідусі та бабусі, нехай Господь Бог вас кріпить і благословить! А ви щедро діліться досвідом із молодими людьми. Адже для ваших дітей та внуків ви направду є носіями витоків нашого народу, духовного й культурного життя.

Боже, благослови Україну! Боже, даруй Україні справедливий мир! Боже, навчи всі народи поважати один одного та утверджувати засадничий принцип міжнародного права задля миру і спокою на українській землі, задля миру та спокою у сучасному неспокійному світі. Боже, даруй Україні перемогу і мир!

Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Дякуємо🙏, що ви є! ▶ПІДПИШІТЬСЯ http://bit.ly/33c60vX та ВМИКАЙТЕ 🔔, СТАВТЕ 👍

▄▀ Підтримати ЖИВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ →http://zhyve.tv/donate/ ▄▀

#StandWithUkraine #Війна #УГКЦ

Джерело