НАСПРАВДІ, саме путінська Росія є ідейним спадкоємцем та продовжувачем багатьох практик сталінського СРСР і гітлерівської Німеччини. Останнім прямим підтвердженням цьому став виступ голови фракції ЛДПР Леоніда Слуцького на церемонії прощання з загиблою Дугіною, де він заявив: «Незалежно від партій, підхід може бути лише один: Одна країна. Один президент. Одна перемога!».

Нагадаємо, дуже схоже гасло: «Один народ, один рейх, один фюрер» – було в нацистській Німеччині, слугуючи поставленому Гітлером завданню згуртувати німців в єдину «народну спільноту».

Під цим гаслом 10 квітня 1938 року проводився плебісцит про аншлюс Австрії (аналог «кримського референдуму» 2014 року). Гасло регулярно з’являлося на плакатах та ЗМІ з портретом Гітлера.

Важко припустити, що Слуцький цього не знав. Тим паче, що федеральні  телеканали зробили акцент саме на його виступі і саме на цих словах.

Крім того, він заявив: «Звертаюся до естонців. Серед вас – убивці, вони мають понести справедливе покарання». Це про те, що нібито винуватці дорожньо-транспортної пригоди з Дугіною, українка Наталія Вовк з дочкою, після скоєння злочину перетнули кордон Естонії.

До речі, як і прогнозував полк «Азов», ФСБ таки знайшла «візитку Яроша» у Вовк: її пов’язали і з «Правим сектором».

А в Останкіно, на похоронно-патріотичному шабаші сам Дугін чудово відпіарився над тілом дочки. Склалося повне враження, що він дуже задоволений тим, що запхав її в труну «патріотичної мучениці».

Бабця з прапором, хлопчик-«шоколадка» Альоша, Моторола, Гіві, Жога, Корса… Нічого з цього не спрацювало. І тепер із Дугіної спробують зліпити нову ікону ідеологічного фронту. Прогнозуємо – не вийде. Бо знов ненатурально, силіконово. 

«Стокгольмський синдром» в окупованому Луганську

Під хоч-якусь «перемогу», про яку казав Дугін над труною в Останкіно, можуть підігнати хіба що «псевдореферендум», який готується в окупованій Луганській області. Проблему нестачі «електорату» навіть в ній, ще не повністю окупованій на сьогоднішній момент, намагатимуться вирішити за допомогою «віддаленого голосування».

23 серпня людина на прізвище Кисельов, яка називає себе «полковником народної міліції Луганської народної республіки», заявила, що громадяни його «держави», які виїхали до Росії, братимуть участь у «референдумі» на загальних підставах. Явку обіцяє стовідсоткову.

НАСПРАВДІ, загальна кількість донбаських біженців станом на початок серпня, за офіційними російськими повідомленнями, складає 1,6 млн осіб. Скільки з них з «ЛНР» – невідомо. Скільки з російськими паспортами (що також, здавалося б, не мало давати право голосу) – також. 

Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай заявив, що з окупованих після 24 лютого територій області виїхали приблизно 300 тисяч людей, залишилися близько 350 тисяч .

Але Росія, яку попередній досвід з «референдумом у Криму» нічому не навчив, вперто вірить, що у майбутньому на Луганщині якось «стерпиться – злюбиться».

Не вийде. Про це вкотре заявив і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган на другому саміті «Кримської платформи». «Анексія Криму є неконституційною та незаконною. Це принципова позиція як із правових, так і з моральних міркувань. Міжнародне право по суті визначає, що Крим має повернутися до складу України, невід’ємною частиною якої він є», – наголосив турецький президент.

Цікаво, російська пропаганда його теж звинуватить у «реабілітації нацизму»? Прогнозуємо – ні. Бо страшно. 

Але Москва, схоже, вперто сподівається на своєрідний «стокгольмський синдром» в окупованого українського населення.

Російська пропаганда готує жителів Луганська до «референдуму» через обіцянки змін – цін на нерухомість, порядку виплат пенсій, рівня життя тощо.

Саме під «референдум» відкривають в окупованому Луганську якісь дитячі центри, які мають фіктивний зміст, але яскраву форму і помпезне висвітлення у ЗМІ. У місті багато білбордів, багато реклами з посилом: «Росія – це добре».

Паралельно пропагандою з ранку та до вечора створюється вкрай негативний образ України. Усі обстріли, загибель людей, злочини, аморальні вчинки та абсурдні рішення приписують виключно їй.

Люди в окупованому Луганську розуміють, що ними маніпулюють, але вдіяти нічого не можуть. Тому «референдум» тут сприймається як щось, що буде незалежно від їхнього бажання чи настроїв.

Але так само незалежно від бажань Путіна, президент України Володимир Зеленський заявив, що після «референдуму» будь-які розмови про переговори з Росією (а вони все частіше лунають з боку вже її офіційних осіб), будуть остаточно зняті з порядку денного. А Ердоган, Шольц та решта світових лідерів заявили, що ніколи не визнають окуповані Росією українські  землі територіями РФ. Тому у Путіна не стерпиться і не злюбиться.

«Визволителі» бояться українського «хліб-солі»

Паралельно росіяни намагаються переконати населення загарбаних територій у тому,  що самі вони «білі та пухнасті» і таке ж безтурботне життя їх очікує в Росії. 23 серпня ГУР МО України оприлюднив  перехоплену методичку для агітаторів та пропагандистів з роботи на тимчасово окупованих територіях.

Цікаво, що єдиним органом, який курує роботу окупаційних адміністрацій, там визначено партію «Єдина Росія». З огляду на те, як вона першою накивала п’ятами з Херсону після початку епопеї з Антонівським мостом – це ще той «бойовий загін» путінізму.

Методичка містить таблицю з дивними питаннями, які, на думку росіян, найчастіше ставить українське населення, і дає типові відповіді з додатковими роз’ясненнями.

НАСПРАВДІ, окупанти очікують від  українців на окупованих Донбасі, Херсонщині, у Запорізькій та Харківській областях таких питань:

– а як там у Криму? (Потрібно відповідати, що дуже добре, і всі вже «давно забули про звуки пострілів»)

– чи є в Росії злидні? (ні, тому що «майже кожен житель Росії може собі дозволити автомобіль»). І не брешуть же, якщо йдеться про «Ладу», яку купують родичі на «гробові» загиблих в Україні.

– ну і решта дрібних питань, які на думку росіян, крім кримського, турбують українців на окупованих територіях: де взяти гроші, де жити, коли відновлять зруйнований будинок, як вчити та лікувати дітей, чи можна залишити зону окупації або як забезпечити безпеку від обстрілів.

Також у методичці суворо заборонено приймати від населення харчові продукти (в тому числі, герметично упаковані) через часті випадки отруєння.

А як же омріяний хліб-сіль, з яким ще півроку тому щасливе українське населення мало зустрічати своїх російських «визволителів»?

До речі, «Єдиній Росії», як єдиній правильній партії, варто придивитися до того «полковника народної міліції так званої «ЛНР» Кисельова, якій обіцяв 100-відсоткову явку луганських біженців на «референдум». У нього на столі табличка з великим написом «комуніст».

Бойовики vs пропагандисти

З побудовою навіть «воєнного комунізму на окремо взятих територіях» в окупантів дійсно нічого не виходить. І це вони офіційно визнають.

Колаборант, колишній командир спецпідрозділу СБУ «Альфа» в Донецькій області, бойовик Олександр Ходаковський задається питанням: «для кого ми відроджуємо культ Леніна?»

НАСПРАВДІ, здається ця пропаганда зламалася, несіть наступну. Але вся проблема в тому, що нести нема чого. Адже усе, що не вигадала б Росія – це про минуле, а не майбутнє.

Крім поразки на інформаційному полі бою окупанти визнають її і на воєнному. «Воєнкор» Сладков пише, що «ми почали звикати до того, що обстрілюють нашу територію».

Що ж, як бачимо, шість місяців війни прочистили голову і бойовикам і пропагандистам. Перші пишуть, що не розуміють за що воюють. Другі – що не розуміють як так можна воювати. 

І це головна, можливо ще багатьом з нас непомітна перемога України над Росією за ці півроку.

Джерело