Звернення Глави УГКЦ у 202-й день війни:

Сьогодні вівторок, 13 вересня 2022 року, а в Україні вже 202-й день великої, кривавої, несправедливої, святотатської війни, яку росія веде проти українського народу. Двісті два дні мужнього протистояння і великого горя, яке спіткало наш народ.

Упродовж минулого дня й останньої ночі знову здригалася українська земля. На всій лінії фронту йдуть тяжкі, кровопролитні бої. З Божою допомогою український народ відвойовує свою Богом дану землю. Відповідно до інформації, яку ми отримали, щодня звільняються нові міста і села від вбивчої руки окупанта, але й відкриваються страшні, жахливі військові злочини проти людяності. Щодня фіксується близько 200 військових злочинів. Це масові вбивства цивільного населення, тортури, грабежі і все те, що справді кваліфікується як військовий злочин.

Вчора по Україні було завдано 2 ракетних і 25 авіаційних ударів. Знову здригалася від ракет і авіабомб наша Харківщина. Вчора мільйонне місто Харків намагалося відновити електро- і водопостачання, якого в одну мить було позбавлене. Усю ніч росіяни невпинно обстрілювали Дніпропетровщину, зокрема місто Нікополь і ще кілька місцевих громад. Можемо собі уявити, якою пекельною для наших братів-українців виявилася ця остання ніч. Серце розривається, коли дивимося на те, що після себе залишає російський окупант на українській землі. На сьогодні — це те, що можливо зареєструвати — зруйновано понад 900 закладів охорони здоров’я, понад 200 церков і релігійних споруд.

Відчуваємо своїм моральним обов’язком подбати про тих наших братів і сестер, які опинилися на окупованих і вже звільнених територіях. Цими днями відкриється можливість дійти до них і принести їм першу невідкладну допомогу, зігріти їх любов’ю наших сердець. Тож звертаюся до всіх, хто мене зараз чує: виявімо нашим братам і сестрам, яким сьогодні, можливо, найважче, нашу солідарність, християнську любов.

Ми вкотре нині можемо сказати: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться.

Сьогодні я б хотів роздумати над дев’ятою заповіддю «Суспільного дороговказу віруючого», яка каже: «Шаную природні багатства землі як Божий дар і розсудливо користуюся ними».

Ми завтра святкуватимемо День Бога-Творця. Тож мусимо усвідомити, що відповідальність за довкілля є невід’ємною складовою частиною християнської моралі. Людина не може бути щасливою — не може успішно господарювати, розбудовувати культуру життя і цивілізацію розвитку — без поваги до довкілля.

Інакше ми виступаємо як загарбники, хижаки, злодії і позбавляємо майбутні покоління того великого дару, скарбу, яким є наша Богом дана українська земля.

Коли ми сьогодні дивимося на те, що ворог лишає після себе — спалені і зруйновані міста й села, випалені лани пшениці, сплюндровані ліси, заміновані чорноземи, занечищені ставки, річки й джерела вод, з яких уже більше не можна пити, то розуміємо, що війна — це не тільки злочин проти людського життя, а й проти Божого творіння.

Маємо усвідомити відповідальність за дари, що їх дає нам Творець. Наші селяни, фермери, усі ті, хто працює на землі, стверджують, що цього року Господь Бог дав Україні такий врожай, якого ніхто не пам’ятає. Можливо, за всі роки незалежності нашої держави такого щедрого врожаю ще не приносила українська земля. Я думаю, що це недаремно. Господь Бог нас благословляє, дарує землі врожай і плід нашої праці для того, щоб ми були вдячними — Йому за дари, а українській землі за те, що годує нас у тяжкі часи військового лихоліття.

Божими дарами ми повинні поділитися з тими, хто був позбавлений можливості сіяти і жати, хто не зміг цього року засадити і обробити свої городи і кого щойно звільнили з-під російського чобота наші воїни миру і світла, наше військо.

Сьогодні дякуймо Господу Богу за дар Його творіння. Просімо в Нього мудрості розсудливо розпоряджатися цим даром. Спішимо з допомогою до тих братів і сестер, які тепер є в найбільший потребі, найбільше постраждали від цієї війни.

Хочу звернутися з окремим словом вдячності до наших хліборобів, селян, фермерів — усіх, хто плекає нашу матір-землю. Дякую вам, бо завдяки вашій праці та відвазі виходити в поле навіть тоді, коли це може бути життєво небезпечно, і завдяки плодоносності нашої землі Україна сьогодні має хліб. Ба більше, може поділитися хлібом із ближнім.

Осінь — це період збору врожаю. Не забудьмо в цей час подякувати Господу Богу за Його дар. Хай Він благословить наших селян, щоб ми спільно нашою працею і солідарністю змогли причинитися до відродження українського села. І хай наша українська земля дасть ще багато добрих плодів для людей, які сьогодні потребують допомоги.

Боже, благослови Україну! Боже, благослови її трудящий народ! Боже, благослови всіх, хто плекає культуру праці і шанує довкілля! Боже, благослови українське військо, яке є нашою надією на охорону цієї землі! Боже, зроби всіх нас мудрими управителями у всесвіті, який Ти нам дав! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!

#звернення #зверненняГлавиУГКЦ #УГКЦ

Джерело