​​Як вибухи на Хрещатику 24 вересня 1941 року використали нацистська і радянська пропаганди?

24 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві на Хрещатику вибухнули будівлі. Це спровокувало пожежу, яка знищила історичний центр міста, що розбудовувався впродовж XVIII – початку XX століть.

До мінування об’єктів у Києві в 1941 році були причетні інженерна частина 37-ї армії СРСР і 4-та дивізія НКВД. У будівлях та інших важливих спорудах заклали радіокеровану вибухівку.
Вибухи в центрі столиці спричинили масштабні пожежі (радянські диверсанти для цього спеціально закладали на горищах запаси коктейлів Молотова). Водогін також був зруйнований радянськими військами. Тому, щоб принаймні локалізувати пожежу, нацисти підривали сусідні приміщення. Так більшовицький та нацистський режими приклали руку до знищення історичного центру Києва. А постраждали від радянської диверсії більшою мірою цивільні кияни.

Нацистська пропаганда звинуватила у вибухах київських євреїв та використала ситуацію як привід для «остаточного розв’язання єврейського питання» в місті. Саме вибухи на Хрещатику стали формальною причиною для нацистів, щоб розпочати розстріли у Бабиному Ярі – чи не найвідоміший та наймасштабніший акт «Голокосту від куль».

Радянська пропаганда до видворення нацистів із Києва замовчувала вибухи у центрі міста. Лише після повернення більшовицької влади в Київ 8 листопада 1943 року в газеті «Правда» виходить стаття Якова Макарченка, в якій у вибухах в центрі Києва звинувачують нацистів:

💬«Захватив Киев, немцы начали методически умерщвлять его. Сначала был разрушен Крещатик — один из самих красивейших и благоустроенных проспектов столицы Украины… Чтобы оправдать свои черные дела, немецкие власти пошли на хитрую и подлую провокацию: все, что ни поднималось силой взрыва на воздух, приписывалось партизанам. Немцы взорвали мосты, дома, водопровод, культурные учреждения».

Таку позицію радянська пропаганда підтримувала до 1963 року. Лише тоді республіканський КГБ УРСР видав довідку про те, що вибухи здійснила диверсійна група, яку очолював Іван Кудря. Однак сучасні історики схиляються до думки, що виникла така довідка лише для того, щоб пояснити вручення Іванові Кудрі посмертної Зірки Героя СРСР. Адже окрім «групи Кудрі», яку координував НКВД УРСР, існувала також диверсійна «група Валерія Карташова», якою керували напряму з Москви. Про діяльність одна одної ці групи не знали, але серед зруйнованих приміщень був так званий «хмарочос Гінзбурга» на вулиці Інститутській, де розташовувались одна з конспіративних квартир Кудрі та велике сховище зі зброєю, грошима й іншим обладнанням. Достеменно невідомо, яка з цих двох груп насправді була причетна до знищення Хрещатика, адже всі дані про цю «спецоперацію» засекречені в архіві російського Міністерства оборони.

📸Київ.Фотолітопис