Утопія, яка несе реальну небезпеку: що таке водний шлях Е-40 та чим він загрожує Україні
Ягідні болота на Поліссі, якісна питна вода у Києві та заповідник у зоні аварії ЧАЕС – все це могло потрапити під загрозу, якби став можливим великий інфраструктурний проєкт водного шляху Е40. Про нього із 2019 року говорили Україна, Польща та Білорусь.
З екологічних та геополітичних причин проєкт втрачає перспективи, але екологи продовжують бачити у ньому загрозу. Остаточного рішення про його припинення все ще немає.
Вчені випустили новий аналітичний звіт про те, як запланована водна магістраль Е-40 може зіпсувати природу України та сусідніх країн.
Що це за магістраль та чому екологи б’ють на сполох, читайте у матеріалі Еко.Район.
Що таке Е40?
Під цією назвою більше відома автомагістраль Е40 довжиною понад 8 000 кілометрів через усю Європу та частину Азії. Але мова піде не про неї.
Водний шлях Е40 не має відношення до суші. Це водна магістраль, яку хотіли збудувати для перевезення вантажів між Балтійським та Чорним морями від Гданська до Херсона. Літера «Е» означає, що це водний шлях міжнародного значення, а 40 – це магістральний шлях, який з’єднує один морський басейн з іншим.
Довжина гіпотетичного водного шляху становить понад 2000 кілометрів та йде річками Вісла, Прип’ять, Дніпро, Західний Буг та Муховець. З них 970 – на території України, решта на території Білорусі та Польщі.
Карта водного шляху і територій, що охороняються, які можуть постраждати при його будівництві. Фото – Save Polesia
Ідея такого водного шляху з’явилася на папері 1996 року, але активні переговори почалися лише через 20 років. Його почали опрацьовувати у 2013 році, а техніко-економічне обґрунтування на 219 сторінках було розроблено у 2015 році у Гданську.
Міністерства Білорусі та Польщі підписали меморандум щодо будівництва водного шляху у 2016 році. Проєкт обговорювали у 2017 році у Новій Каховці у рамках плану «Водні ворота України». Після, у 2019 році, домовленість про співпрацю закріпили на рівні Зеленського та Лукашенка.
Хто придумав цей проєкт і скільки він коштує?
У публічних джерелах фігурує цифра від 9 до 13 мільярдів євро, згідно з оцінками 2015 та 2020 років. Автори проєкту – не одна, а кілька сторін з усіх трьох країн. Це робоча група, до якої входили Морський інститут у Гданську, Міністерство інфраструктури України та Міністерство транспорту Білорусі, підприємство «Дніпро-Бузький водний шлях» у Білорусі.
Е40 реально зробити?
Скоріше це утопія: будівництво називають відновленням шляху із варягів у греки. При цьому стародавній маршрут пролягав інакше і використовувався приблизно одну тисячу років тому – тоді, коли транспортні системи були зовсім іншими.
На той час найвантажнішим транспортом був справді водний, а де не проходив водний – там використовували тягову силу тварин. З цих причин глобальна торгівля мала менший масштаб, часто люди виробляли та споживали товари локально, на місцях.
Зараз для перевезення вантажів існує більш екологічна альтернатива – залізничний транспорт. А ризики для водного транспорту надзвичайно великі через поточну та майбутню зміну клімату.
Проте проєкт водного шляху – цілком реальний. Вже не один рік від є предметом обговорення на міжнародному рівні.
Водний шлях небезпечний для природи?
Так, але не лише для природи. Для людей – також. У всіх трьох країнах, за оцінкою екологів, площа впливу склала б майже 393 квадратних кілометрів, на яких мешкає 28,7 мільйона осіб.
Постраждає також понад 330 квадратних кілометрів природних територій, що охороняються
Насправді список наслідків величезний. Наприклад, в Україні водний шлях планується по діагоналі через усю зону відчуження та обов’язкового відселення після вибуху на ЧАЕС. Це суперечить рекомендаціям МАГАТЕ та створює ризики того, що перерозподіляться та поширяться радіонукліди з ґрунту та донних відкладень.
У річці такі відкладення зосереджені лише локально, але щойно зміниться її перебіг – вони також почнуть змінювати своє місце розташування, створюючи ризики людей, які униз по течії. Так, радіонукліди могли б потрапити до водосховищ на Дніпрі та потім – до питної води, яку отримує Київ.
Також Е40 може вплинути на Полісся – величезний регіон на півночі країни. Цей регіон живить річка Прип’ять, яка досить слабко змінена людиною та перебуває у природному стані.
Її спрямування та поглиблення катастрофічно вплинуло б на болота та притоки річки на території України. За такого сценарію поменшає тварин, риб і птахів, погіршиться ситуація з лісами та лісовими пожежами, зростуть викиди вуглекислого газу. До речі, ягід, включаючи журавлину, теж поменшає.
На якій стадії проєкт?
Проєкт реалізовували та погоджували частинами, і для нього не було проведено загальної Стратегічної екологічної оцінки (СЕО). Деякі з частин проєкт скасовуються (але не всі).
У Білорусі хотіли будувати порт на одній із найпівденніших точок – у селі Нижні Жари, неподалік українського кордону. Але зрештою зробили не дуже багато – створили юрособу порту та попрацювали над трирічним грантовим проєктом з розробки моніторингу.
У Польщі збиралися побудувати греблю, щоб змінити несуднохідний відрізок річки Буг, але поки що справа не зайшла далі за отримання дозволу.
В Україні 2020 року успішно провели тендер на поглиблення дна у річці Прип’ять. Це означало, що з нього піднімуть близько 100 000 кубометрів забрудненого радіонуклідами мулу. Влітку 2020 року про початок робіт все ще не було новин, але забрали проби.
Втім, це було до початку війни.
Що кажуть учасники проєкту та ЄС?
Влітку 2021 року Україна пропонувала Білорусі провести транскордонну екологічну оцінку шляху, але більше про неї не було новин. У серпні 2021 року Державне агентство України з управління зоною відчуження прибрало водний шлях E40 із оновленого проєкту Стратегії розвитку територій у зоні відчуження на 2021-2030 роки.
Тоді ж, у серпні 2021 року, польське міністерство клімату та довкілля відкликало рішення про будівництво греблі – першого елемента шляху. Але воно не ухвалило остаточного рішення щодо скасування будівництва.
Влада в Білорусі також подібних рішень не ухвалювала. Незалежні експерти у серпні 2021 року відзначили: проєкту робіт немає, але політичне схвалення є – і це виглядає нездоровим.
На початку 2021 року Європейський банк реконструкції та розвитку заявив, що не має наміру фінансувати проєкт.
У грудні 2021 року ЄС повідомив, що проєкт водного шляху Е40 у польській частині не буде профінансований або включений до Транс’європейської транспортної мережі TEN-T, тому що він несумісний з охороною природи за принципами сталого розвитку. Водночас у плані TEN-T не було чіткого рішення щодо водного шляху. Вони уточнюють, що питання було винесене на рівень Східного партнерства і рішення щодо нього має з’явитися протягом 2022 року.
Чорнобильська зона. Фото – Pixabay.com
Що змінилося після початку війни?
Наприкінці липня 2022 року Уряд України денонсував Угоду з Білоруссю про судноплавство внутрішніми водними шляхами. В результаті Україна більше не співпрацюватиме з Білоруссю водним шляхом Е40.
Проте як Україна, так і Польща продовжують планувати свої національні частини водного шляху E40. Більшість української ділянки шляху було включено до переглянутих карт Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T) для України. Отже, як і раніше, існує реальний ризик того, що водний шлях E40 буде побудований, просто частинами.
Чи може продовжитися робота з Е40 після закінчення війни достеменно невідомо, бо офіційно плану відновлення немає, зазначає Олена Кравченко, керівниця організації «Екологія. Право. Людина».
«Офіційного плану відновлення немає. Є різні версії уряду та громадськості. У наявних версіях немає плану робіт з Е-40 ні окремо, ні у співпраці з Білоруссю», – прокоментувала вона. Олена Кравченко уточнює, що організація має питання на контролі.
Як екологічні організації вплинули на Е40?
Міжнародна коаліція екоорганізацій під егідою Франкфуртського зоологічного товариства вимагала скасування рішень на рівні окремих держав.
Громадські організації з Польщі та Білорусі виступали та виступають зараз проти реалізації водного шляху Е40, ведуть діалог зі своєю владою та займаються аналітикою.
В Україні коригування планів у зоні відчуження відбулося під тиском українських екологічних організацій — учасників міжнародної кампанії Save Polesia та громадської ради при Міністерстві захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України.
Також екологи з різних країн продовжують аналізувати потенційний вплив проєкту та його поточні перспективи.
Новий аналітичний звіт щодо впливу водного шляху Е40 на природу та людину випустило Франкфуртське зоологічне товариство цього тижня за участю фахівців з України, Польщі, Білорусі та Німеччини.
Подібні проєкти вже були?
Так, цей проєкт у Європі – не перший. Наприкінці нульових схожий проєкт з’явився у Латвії, і він базувався на ідеях ХІХ століття. Просував проєкт, як пояснюють латвійські екологи, чоловік-послідовник ідей афериста Мавроді. Вартість оцінювалася приблизно в 10 мільярдів євро, і в якийсь момент їх було вирішено зібрати, продаючи акції по 5 євро. Але проєкт так і не реалізували через те, що вчені та громадські організації виступили проти.
Більш ранній приклад – спроба використати шлях Херсон-Гданськ у другій половині ХХ століття. Однак і цей проєкт не можна назвати успішним.
Як пояснює у 2020 році професор, доктор біологічних наук, співробітник Інституту зоології імені Шмальгаузена у Києві Сергій Межжерін:
«Мене взагалі дивує ця спроба зробити судноплавний канал. Життя нічого не вчить. У 1960-х роках був цей канал, із Херсона можна було доплисти до Гданська. Але останні 30 років ніхто ним не користувався, бо води нема. То менше опадів, то вода йде під землю. У стратегічному плані з Прип’яттю буде те саме, що з Дніпром, яке практично припинило своє існування як річка, чи гірше. Пройде п’ять-шість років після цих маніпуляцій, [на проєкт] витратять божевільні кошти, а потім постане проблема повертати все у природний стан».